КАЛІКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
калі́ка «той, хто позбавлений частини тіла (або не може користуватися нею)»
запозичення з турецької мови;
звичайно виводилося з тур. kalak «спотворений, безформний», повʼязуваного з перс. kālek «тс.» (Mikl. EW 109; TEI 2, 106; Matzenauer 39; Bern. I 473; Brückner 213; Фасмер II 166; Hanusz PF l, 461);
останнім часом джерело форми вбачається в тур. kalık «недостатній, відсутній; той, що має якийсь дефект» (Zajączkowski PJ 8, 38; Sławski II 26–27; Lokotsch 84);
безпідставним є зведення слова до лат. cadūcus «падаючий, слабий» (Karłowicz SWO 241), як і зіставлення з стсл. клосьнъ «кривий», болг. [клосан] «неповноцінний», а також з вірм. kał «кривий», гот. halts «тс.» (Scheftelowitz KZ 56, 199);
р. кале́ка, [каля́ка], бр. кале́ка, п. kaleka (з рос., бр.), [kalika] (з укр.), слц. kalika (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
калі́кува́тий
«пошкоджений чимось, напівпокалічений; потворний»
калі́цтво
калі́цун
калі́цький
ка́ліч
«каліки»
(зб.)
калі́чений
«тс.; ламаний, неправильний (про мову, слова)»
калі́чина
«тс.»
калі́чити
«завдавати каліцтва; спотворювати, перекручувати»
калі́чка
«друга ручка на держалні коси»
калі́чний
«той, хто зазнав каліцтва»
калі́чник
«той, хто навмисне себе покалічив»
калі́ччя
«тс.»
окалічі́ти
«стати калікою»
скалічі́ти
укалічі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кале́ка | білоруська |
| клосан «неповноцінний» | болгарська |
| kał «кривий» | вірменська |
| halts «тс.» | готська |
| cadūcus «падаючий, слабий» | латинська |
| kālek «тс.» | перська |
| kaleka (з рос., бр.) | польська |
| kalika (з укр.) | польська |
| кале́ка | російська |
| каля́ка | російська |
| kalika (з укр.) | словацька |
| клосьнъ «кривий» | старослов’янська |
| kalak «спотворений, безформний» | турецька |
| kalık «недостатній, відсутній; той, що має якийсь дефект» | турецька |
калі́ка «жебрак; паломник, прочанин, що співає духовних пісень»
виводиться з др. калига «вид взуття паломників», що походить від сгр. καλίκια, повʼязаного з лат. caliga «сандалії у солдата, взуття солдата» (Преобр. І 285–286; Горяев 129);
загальноприйнятого пояснення не має;
вважається етимологічно тотожним з калі́ка «той, хто позбавлений частини тіла (або не може користуватися нею)» (Bern. I 473; Machek ESJČ 236; Brückner 213);
повʼязується з тат. каз. кирг. алг. тел. kalyk «народ, люди», що зводиться до арабського джерела (Фасмер–Трубачев II 167; Вахрос 100);
р. заст. кали́ка, [кали́га] «тс.», др. калика «паломник»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калига «вид взуття паломників» | давньоруська |
| калика «паломник» | давньоруська |
| kalyk «народ, люди» | казахська |
| kalyk «народ, люди» | киргизька |
| caliga «сандалії у солдата, взуття солдата» | латинська |
| кали́ка (заст.) | російська |
| кали́га «тс.» заст. | російська |
| καλίκια | середньогрецька |
| kalyk «народ, люди» | татарська |
| калі́ка «той, хто позбавлений частини тіла (або не може користуватися нею)» | ? |
| kalyk «народ, люди» | ? |
| kalyk «народ, люди» | ? |
калі́чки «гриб панус терпкий, Panus stipticus (Agaricus stypticus)» (бот.)
виводиться (Фасмер ГСЭ 3, 73) від гр. κάλυξ (род. в. κάλυκος) «чашечка (квітки)»;
така назва може мотивуватись увігнутою зверху формою шапки цього гриба;
можливість звʼязку з укр. калі́ка «людина з фізичними вадами» (Пономарів Мовозн. 1973/5, 72) сумнівна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| κάλυξ «чашечка (квітки)» (род. в. κάλυκος) | грецька |
| калі́ка «людина з фізичними вадами» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України