КАЛІВКА — ЕТИМОЛОГІЯ
калюва́ти «вистругувати, обробляти калівкою»
очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови;
нвн. (aus)kehlen «вирізати, видовбувати, калювати», повʼязане з Kehle «горло, глотка; жолобок, виїмка», спорідненим з дінд. gala «шия», лат. gula «гортань», дінд. gilami «поглинаю», вірм. klanem, дірл. gelim «тс.»;
припущення про звʼязок з фр. cale «клин, підставка» (Matzenauer LF 8, 41) необґрунтоване;
р. калева́ть, бр. калява́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
калі́вка
«спеціальний рубанок для витісування дощок, планок з фігурними краями»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калява́ць | білоруська |
| klanem | вірменська |
| gala «шия» | давньоіндійська |
| gilami «поглинаю» | давньоіндійська |
| gelim «тс.» | давньоірландська |
| gula «гортань» | латинська |
| Kehle «горло, глотка; жолобок, виїмка» | німецька |
| (aus)kehlen «вирізати, видовбувати, калювати» | нововерхньонімецька |
| калева́ть | російська |
| cale «клин, підставка» | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України