КАЛОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кал «екскременти; бруд»
малопереконливе припущення (Brückner 214) про звʼязок з лат. squalus «брудний»;
шукають пояснення також у звʼязку з назвами кольорів і плям (Фасмер II 163; Holub–Kop. 160; Fick BB 2, 197; Bezzenberger BB 16, 246; Pokorny 547–548; Trautmann 113–114) і зводять до іє. *kālos, наявного у лит. kalýbas (kalývas) «який має білу шию» (про собак), лат. cālidus «із світлою плямою на лобі» (про коней), cālīgō «темнота, туман», гр. κηλάς (κᾱλίς) «пляма, бруд», дінд. kālaḥ «синьо-чорний», kalaṅkam «пляма»;
зіставляється з гр. πηλός (παλός) «глина, болото, мул, багно» і зводиться до іє. *ku̯a-lo-s (Meillet Études 418; Bern. I 475–476; Преобр. І 287; Machek ESJČ 235–236), однак гр. πηλός може бути повʼязаним і з лат. palleo «блідну» (Walde–Hofm. II 239–240), що робить це припущення непевним;
загальноприйнятої етимології не має;
псл. кalъ;
р. бр. кал «екскременти», п. kał «тс.; (ст.) болото, трясовина; гуща», ч. слц. kal «рідке болото, бруд; осад, гуща», болг. кал «тс.», м. кал «бруд, сірка (у вусі)», схв. кȁо, кȃл «болото, мул, калюжа», слн. kál «тс.», kalja «бруд на тілі», стсл. калъ «болото, бруд»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зака́лець
ка́вни́й
калани́ця
«яма чи ящик для розведення вапна»
калениця
«посудина для розведення глини»
кали́ло
«бруд»
кали́нник
«заглибина під лавою або посудина, в якій зберігається біла глина»
кали́нниця
кали́ти
«білити (вапном, білою глиною)»
ка́лко
«тс.»
ка́лни́й
«тс.»
ка́льни́й
«брудний»
кальни́к
«тс.»
ка́льно
«брудно»
калю́ка
«сильний бруд»
каляни́ця
«дьоготь, що стікає з коліс»
каля́ти
«бруднити»
ро́зкаль
«бездоріжжя»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кал «екскременти» | білоруська |
кал «тс.» | болгарська |
κηλάς «пляма, бруд» (κᾱλίς) | грецька |
κᾱλίς | грецька |
πηλός «глина, болото, мул, багно» (παλός) | грецька |
kālaḥ «синьо-чорний» | давньоіндійська |
kalaṅkam «пляма» | давньоіндійська |
*kālos | індоєвропейська |
*k<SUP>u̯</SUP>a-lo-s | індоєвропейська |
squalus «брудний» | латинська |
cālidus «із світлою плямою на лобі» (про коней) | латинська |
cālīgō «темнота, туман» | латинська |
palleo «блідну» | латинська |
kalýbas «який має білу шию» (kalývas)(про собак) | литовська |
kalývas | литовська |
кал «бруд, сірка (у вусі)» | македонська |
kał «тс.; (ст.) болото, трясовина; гуща» | польська |
кalъ | праслов’янська |
кал «екскременти» | російська |
кȁо | сербохорватська |
кȃл «болото, мул, калюжа» | сербохорватська |
kal «рідке болото, бруд; осад, гуща» | словацька |
kál «тс.»«бруд на тілі» | словенська |
kalja «тс.»«бруд на тілі» | словенська |
калъ «болото, бруд» | старослов’янська |
kal «рідке болото, бруд; осад, гуща» | чеська |
пока́л «дно лиману, переважно болотисте»
очевидно, похідне утворення від кал «бруд, болото» (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кал «бруд, болото» | українська |
покалень «гриб пілоболюс, Pilobolus Tode» (бот.)
похідне утворення від кал;
назва зумовлена тим, що пілоболюс кристалічний розвивається на кінських екскрементах (Словн. бот. 423);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кал | українська |
калаба́тина «калюжа; драговина, мочар»
не зовсім ясні форми;
очевидно, складні утворення з основи іменни- _ ка кал «бруд, грязь, болото» і компонентів, повʼязаних з основою дієслова [батува́ти] «бити», вигуковою основою буx(aтu) та ін;
перший компонент може бути повʼязаний і з основою іменника ко́ло «колесо»;
р. [колоби́на] «яма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каба́ч
калаба́ч
«калюжа»
калаба́ш
калабу́ха
каля́буга
каля́бу́ха
«тс.»
колоба́тина
«драговина, мочар»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
колоби́на «яма» | російська |
кал «бруд, грязь, болото» | ? |
батува́ти «бити» | ? |
буx(aтu) | ? |
ко́ло «колесо» | ? |
калака́луша «черемха, Padus Mill.» (бот.)
повʼязане з кал «бруд, нечистота»;
назва зумовлена, очевидно, фарбувальними властивостями плодів черемхи (пор. нвн. [Tintenbeere] «черемха», букв. «чорнильна ягода»);
р. [калакалу́га, калакалу́ша] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Tintenbeere | нововерхньонімецька |
калакалу́ша «тс.» | російська |
кал «бруд, нечистота» | ? |
калакалу́га | ? |
каламу́ть «мутна рідина»
складне утворення з основ кал «бруд» і мут-ний (мут-ити);
значення «баламутити» розвинулось пізніше;
р. [каламу́т] «баламут; безладдя, сварка», [каламу́тить] «мутити (воду); баламутити», бр. каламу́ць, каламу́ціць, п. [kałamucić, kałamęcić], слц. [kalamuta] «безладдя, сумʼяття; дурниці; дурень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каламі́тний
«каламутний»
каламу́т
«неприємність, клопіт, сварка; [баламут]»
каламу́та
«тс.; клопіт; сварка»
каламу́тити
каламу́тити
каламу́тний
каламу́тник
«баламут»
каламутні́ти
каламутні́шати
каламутнува́тий
каламу́ття
«каламуть»
калому́т
«каламут»
калому́тен
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каламу́ць | білоруська |
каламу́ціць | білоруська |
kałamucić | польська |
kałamęcić | польська |
каламу́т «баламут; безладдя, сварка» | російська |
каламу́тить «мутити (воду); баламутити» | російська |
kalamuta «безладдя, сумʼяття; дурниці; дурень» | словацька |
кал «бруд» | ? |
мут-ний (мут-ити) | ? |
значення «баламутити» | ? |
ка́луш «мотузка; вид мотузки, сплетеної з лози чи пруття; деревʼяний брусок для гальмування воза»
очевидно, запозичення з молдавської мови;
молд. кэлу́ш «коник (у скрипці); кляп; прищіпка для білизни» повʼязане з кал «кінь», що походить від лат. caballus «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
caballus «тс.» | латинська |
кэлу́ш «коник (у скрипці); кляп; прищіпка для білизни» | молдавська |
кал «кінь» | молдавська |
калю́жа
псл. kaljuža, kaluža «калюжа»;
щодо дальшої етимології погляди розходяться;
можливо, повʼязане з kalъ (укр. кал «бруд, болото»);
пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом п. kal-eń «тс.»;
досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ka-, наявного у словах каблу́ка, ка́верза, ка́діб, з іменником luža (Фасмер II 170; Brückner AfSlPh 39, 11; Malinowski PF 5, 117; Mikl. EW 153, 177);
реконструкція псл. *kalo-luža (Vasmer RSl 4, 164; Otrębski LP 5, 187; Holub–Kop. 161; Machek ESJČ 237) непереконлива;
р. [калю́жа́, калу́жа], [ка́лу́га] «калюжа; болото, драговина», бр. [калю́га], калю́жына «калюжа», п. kałuża, [kałuż], ст. kaługa, ч. kaluž, kaluže, ст. kaluha, слц. kaluž(a), kalužina, схв. кàљужа, кàљуга, слн. kalúža «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
калу́жа
калу́жниця
«водяний жук, Hydrophilus»
(зоол.)
калю́га
калю́жити
«робити калюжі; бруднити, брудно щось робити»
калю́житися
«купатися в калюжі»
калю́жний
калю́жниця
«рослина родини жовтцевих, що росте на болотах, берегах водоймищ, Caltha L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
калю́га | білоруська |
калю́жына «калюжа» | білоруська |
kal-eń «тс.» | польська |
kałuża | польська |
kałuż | польська |
kaługa (ст.) | польська |
kaljuža | праслов’янська |
kaluža «калюжа» | праслов’янська |
kalъ | праслов’янська |
luža | праслов’янська |
*kalo-luža | праслов’янська |
калю́жа́ | російська |
калу́жа | російська |
ка́лу́га «калюжа; болото, драговина» | російська |
кàљужа | сербохорватська |
кàљуга | сербохорватська |
kaluž(a) | словацька |
kalužina | словацька |
kalúža «тс.» | словенська |
кал «бруд, болото» | українська |
kaluž | чеська |
kaluže | чеська |
kaluha (ст.) | чеська |
каблу́ка | ? |
ка́верза | ? |
ка́діб | ? |
ка́лю́х «черево; задній прохід; шлунок молодого теляти чи ягняти»
очевидно, похідне утворення від кал «екскременти, нечистоти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
калюка́тий
«вигнутий назовні»
ка́люхи
«кишки»
келихи́
«тс.»
ке́люх
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кал «екскременти, нечистоти» | ? |
коли́ «в який час; аж ось, як ось; в той час як, після того як; як, якщо»
генетичне розмежування сл. koli/ kolь «коли, в який час; як, якщо» і питального koli «скільки, наскільки» недостатньо аргументоване, як і зближення -koli у постпозиції до займенників, прислівників і частки nі «ні» з дінд. khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні»), khálu «справді, дійсно» (Machek ESJČS 214; Slavia 16, 168–170; 23, 67);
слов’янські прислівники з кінцевим -ь, можливо, більш давні порівняно з koli, kolě, що тлумачаться або як прислівникові утворення, видозмінені за аналогією до інших прислівників на -і, -ě (Specht KZ 52, 90), або як адвербіалізовані займенниково-прислівникові утворення у різних формах місц. в. одн., співвідносні з kolь, старим зн. в. одн. (Vondrak І 482);
споріднене з лит. keli «декілька; скільки, як багато; деякі», kõl «як довго; поки», kõliai, kõlei «тс.», гр. πηλίκος «наскільки великий», лат. qualis «який»;
псл. kolě/ koli/kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки», результат розширення суфіксальним формантом -l-(ě, і/ь), пов’язаним з часткою псл. li/Іь «чи», займенникової основи *ko-, утвореної, як і коренева частина kъ- питально-відносного займенника kъto «хто», від питального займенника *kъ, що продовжує іє. *kuo-/kuе-kui-;
р. заст. Коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]», колъ «як, якщо», бр. калі́ «коли», др. коли «в який час, коли; як, якщо», коль «як, якщо», болг. [ко́ле] «як», [коль], заст. [ко́ли] «тс., якщо; коли, в який час», схв, [kȍlje] (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.»), ст. [koli] «тс., скільки, як», слн. kòli «наскільки, скільки», kóli «як багато; досить», стсл. коли «коли, в який час; скільки», коль «як; як багато; скільки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́ли
звідко́ли
«відколи»
звідукі́ль
«тс.»
коль
«в який час; як, якщо»
нако́й
«тс.»
наколи́
«коли, якщо»
на́коль
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
калі́ «коли» | білоруська |
ко́ле «як» | болгарська |
коль | болгарська |
ко́ли «тс., якщо; коли, в який час» | болгарська |
πηλίκος «наскільки великий» | грецька |
khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні») | давньоіндійська |
khálu «справді, дійсно» | давньоіндійська |
ná khalu | давньоіндійська |
коли «в який час, коли; як, якщо» | давньоруська |
коль «як, якщо» | давньоруська |
*k<SUP>u̯</SUP>о- | індоєвропейська |
*k<SUP>u̯</SUP>e- | індоєвропейська |
*k<SUP>u̯</SUP>i- | індоєвропейська |
qualis «який» | латинська |
keli «декілька; скільки, як багато; деякі» | литовська |
kõl «як довго; поки» | литовська |
kõliai | литовська |
kõlei «тс.» | литовська |
koli | праслов’янська |
kolě | праслов’янська |
kolь | праслов’янська |
kolě / koli / kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки» | праслов’янська |
-l- | праслов’янська |
li/Іь «чи» | праслов’янська |
*ko- | праслов’янська |
kъto «хто» | праслов’янська |
*kъ | праслов’янська |
kь | праслов’янська |
коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]» | російська |
коль «як, якщо» | російська |
kȍlje (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.») | сербохорватська |
koli «тс., скільки, як» | сербохорватська |
koli / kolь «коли, в який час; як, якщо» | слов’янські |
koli «скільки, наскільки» | слов’янські |
-koli | слов’янські |
nі «ні» | слов’янські |
kòli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
kóli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
коли «коли, в який час; скільки» | старослов’янська |
коль «як; як багато; скільки» | старослов’янська |
пука́л «болото, мул на дні солоних озер»
неясне;
можливо, пов’язане з кал;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кал | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України