КАЛИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kalina «Viburnum opulus L.», похідне від kalъ «мокра земля, болото, драговина, грязь»;

назва зумовлена вологолюбністю калини і її поширенням у болотистих місцях;

спроби повʼязання з дінд. kālaḥ «чорний, синьо-чорний» з огляду на чорний колір ягід рослин, до яких початково могла застосовуватися ця назва – горобини, Viburnum lanata L., бирючини, Ligustrum vulgare L. (Bern. I 473–474; Фасмер II 168; Walde–Hofm. І 139), з псл. kaliti «гартувати, розжарювати» на тій підставі, що червоні плоди рослини подібні за кольором до розпеченого заліза (Brückner AfSlPh 24, 187), з нім. Holunder (Holder, двн. holuntar, holantar) «чорна бузина, Sambucus nigra L.» (Hirt BB 24, 279; Kluge–Mitzka 315; Преобр. І 286), з дінд. śaláḥ «палиця», вірм. salard «гілка з листям» (Agrell. Zwei Beiträge zur Lautgeschichte, 1918, 11–12) непереконливі;

р. кали́на, бр. калі́на, п. ч. слц. нл. kalina, вл. kalinka, ст. kalina, kalena, болг. кали́на «калина; гранат», схв. кàлина «бирючина, Ligustrum L.», слн. kálina «тс.»;

через церковнословʼянську мову запозичено з грецької;

гр. Καλλινική утворено з основ прикметника καλός «гарний» та іменника νıκη «перемога»;

р. Кали́на, ст. Каллини́кия, бр. заст. Каліні́кія, стсл. Калиникиа;

гр. ʼΑκυλĩνα походить від лат. Aquilīna (букв. «орлина»), повʼязаного з лат. aquila «орел», можливо, похідного від aqua «вода»;

через церковно-словʼянське посередництво запозичено з грецької мови;

р. Акили́на, (розм.) Акули́на, бр. Акулі́на, (розм.) Кулі́на, п. Akwilina, ч. Akvilina, болг. Акули́на, м. Акилина, схв. слн. Akilina, стсл. Акоунига;

не зовсім ясне;

можливо, утворення, що виникло в результаті трансформації та деетимологізації первісної назви шипши́на;

до назв рослин на -иця пор. суни́ця, щири́ця, души́ця, на -ина – кали́на, мали́на, журавли́на і т. ін;

р. [шупли́на] «шипшина»;