КАЛЕНДАР — ЕТИМОЛОГІЯ
календа́р
запозичення з латинської мови;
пізньолат. calendārius «календар» повʼязане з лат. саlendārium «книга боргів», яке походить від calendae «перший день місяця», повʼязаного з calo, -āre «вигукувати, проголошувати» (у звʼязку з тим, що перший день місяця кілька разів проголошував помічник верховного жерця), спорідненим з гр. καλέω «кличу», двн. halōn «кликати», псл. *kolkolъ «дзвін», укр. [колокі́л] «тс.»;
р. календа́рь, бр. калянда́р, п. kalendarz, ч. kalendář, слц. kalendár, болг. календа́р, м. календар, схв. калèндāр, слн. kalendárij;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калянда́р | білоруська |
| календа́р | болгарська |
| καλέω «кличу» | грецька |
| halōn «кликати» | давньоверхньонімецька |
| саlendārium «книга боргів» | латинська |
| calendae «перший день місяця» | латинська |
| -āre «вигукувати, проголошувати» (у звʼязку з тим, що перший день місяця кілька разів проголошував помічник верховного жерця) | латинська |
| календар | македонська |
| calendārius «календар» | пізньолатинська |
| kalendarz | польська |
| *kolkolъ «дзвін» | праслов’янська |
| календа́рь | російська |
| калèндāр | сербохорватська |
| kalendár | словацька |
| kalendárij | словенська |
| колокі́л «тс.» | українська |
| kalendář | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України