КАЛАМУТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
каламу́ть «мутна рідина»
складне утворення з основ кал «бруд» і мут-ний (мут-ити);
значення «баламутити» розвинулось пізніше;
р. [каламу́т] «баламут; безладдя, сварка», [каламу́тить] «мутити (воду); баламутити», бр. каламу́ць, каламу́ціць, п. [kałamucić, kałamęcić], слц. [kalamuta] «безладдя, сумʼяття; дурниці; дурень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каламі́тний
«каламутний»
каламу́т
«неприємність, клопіт, сварка; [баламут]»
каламу́та
«тс.; клопіт; сварка»
каламу́тити
каламу́тити
каламу́тний
каламу́тник
«баламут»
каламутні́ти
каламутні́шати
каламутнува́тий
каламу́ття
«каламуть»
калому́т
«каламут»
калому́тен
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каламу́ць | білоруська |
| каламу́ціць | білоруська |
| kałamucić | польська |
| kałamęcić | польська |
| каламу́т «баламут; безладдя, сварка» | російська |
| каламу́тить «мутити (воду); баламутити» | російська |
| kalamuta «безладдя, сумʼяття; дурниці; дурень» | словацька |
| кал «бруд» | ? |
| мут-ний (мут-ити) | ? |
| значення «баламутити» | ? |
коломі́тний «каламутний»
фонетичний варіант слова каламу́тний, що розвинувся з його попередньої форми *каломутний (‹*kalomǫtьnъ(jb));
перехід у › і (через проміжну стадію о), мабуть, аналогічний до подібного явища в дібро́ва (‹ дубро́ва), за́між (‹за́муж) тощо і передбачає завершення зміни в умовах наголосу *каломутни́й (пор. каламутний);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каламу́тний | ? |
| *каломутний (‹*kalomǫtьnъ(jb)) | ? |
| дібро́ва (‹ дубро́ва) | ? |
| за́між (‹за́муж)(пор. каламутний) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України