КАЙЛУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́йло
неясне;
можливо, є запозиченням з німецької мови;
пор. нвн. Keil «клин», keilen «забивати клинці, бити, шмагати»;
р. кайло́, кайла́, бр. кайло́, п. [kajla] «биття, шмагання», [kajlować] «бити, колошматити», болг. ка́йла «кайло», ка́йло «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кайлови́ще
«держак кайла»
кайлува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кайло́ | білоруська |
ка́йла «кайло» | болгарська |
ка́йло | болгарська |
Keil «клин» | нововерхньонімецька |
keilen «забивати клинці, бити, шмагати» | нововерхньонімецька |
kajla «биття, шмагання» | польська |
kajlować «бити, колошматити» | польська |
кайло́ | російська |
кайла́ | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України