КАЗУАЛЬНОЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́зус
запозичення з латинської мови;
лат. cāsus «випадок» (давніше «падіння»), cāsuālis «випадковий» повʼязане з cado, -еrе «падати», спорідненим з вірм. cacnum «тс.», кімр. cesair «град», корн. keser «тс.»;
р. бр. болг. ка́зус, п. вл. kázus «випадок, факт», ч. слц. слн. kázus, схв. казус;
Фонетичні та словотвірні варіанти
казуа́льний
ка́зусний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́зус | білоруська |
| ка́зус | болгарська |
| kázus «випадок, факт» | верхньолужицька |
| cacnum «тс.» | вірменська |
| cesair «град» | кімрська |
| keser «тс.» | корнська |
| cāsus «випадок» (давніше «падіння») | латинська |
| cāsuālis «випадковий» | латинська |
| -еrе «падати» | латинська |
| cado | латинська |
| kázus «випадок, факт» | польська |
| казус | сербохорватська |
| kázus | словацька |
| kázus | словенська |
| kázus | чеська |
| ка́зус | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України