КАЗНИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́зня «вʼязнична камера»
псл. kaznь, похідне від kazati «казати, говорити»;
спочатку означало «розказування, повчання», потім «наказ, рішення», далі «вирок, рішення про покарання» і, нарешті, «кара»;
повʼязання з ка́ятися (Mikl. EW 107; Преобр. І 69; Holub–Kop. 166; Kořínek LF 57, 353) або з [кази́ти] (Bern. I 496–497) позбавлене підстав;
р. казнь «смертна кара, страта», казни́ть, др. казнь «кара», казни́ти, п. kaźń «кара, тортури; місце покарання; (ст.) наказ», ч. kázeň «дисципліна», ст. kázn (kázň, kázen, kázeň) «кара», слц. kázeň «проповідь, повчання; дисципліна», вл. kaznja «наказ; дисципліна», нл. kazń «наказ; закон», болг. ст. ка́зън «кара, смертна кара», м. казна «тс.», схв. кȃзна «кара», кȃзан «тс.», слн. kázen «кара; штраф; пеня», стсл. казнь «кара; рішення», казнити «карати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
казни́ти
«карати»
казни́ця
«виправна вʼязниця»
казнь
«міська вʼязниця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́зън «кара, смертна кара» (ст.) | болгарська |
| kaznja «наказ; дисципліна» | верхньолужицька |
| казнь «кара» | давньоруська |
| казни́ти | давньоруська |
| казна «тс.» | македонська |
| kazń «наказ; закон» | нижньолужицька |
| kaźń «кара, тортури; місце покарання; (ст.) наказ» | польська |
| kaznь | праслов’янська |
| kazati «казати, говорити» | праслов’янська |
| казнь «смертна кара, страта» | російська |
| казни́ть | російська |
| кȃзна «кара» | сербохорватська |
| кȃзан «тс.» | сербохорватська |
| kázeň «проповідь, повчання; дисципліна» | словацька |
| kázen «кара; штраф; пеня» | словенська |
| казнь «кара; рішення» | старослов’янська |
| казнити «карати» | старослов’янська |
| kázeň «дисципліна» | чеська |
| kázn «кара» (kázň, kázen, kázeň), (ст.) | чеська |
| ка́ятися | ? |
| кази́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України