КАЗАРКОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
каза́рка «вид дикої гуски, Вrantа» (орн.)
неясне;
зближення з тур. kaz «гуска» (Булаховський Вибр. пр. III 238; Преобр. І 282), як і повʼязання з др. козаринъ «хазар», викликає сумнів;
р. каза́ра, каза́рка «тс. »;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| козаринъ «хазар» | давньоруська |
| каза́рка «тс. » | російська |
| kaz «гуска» | турецька |
| каза́ра | ? |
каза́рка «жучок з родини довгоносиків, Rhynchites bacchus L.» (ент.)
запозичення з російської мови;
р. каза́рка «тс.; [комаха, шкідник злакових; усяка комаха]», [казара́] «хлібний жук; міль» розглядається (Фасмер II 159) в одному гнізді з каза́рка (орн.);
звʼязок з др. козаринъ «хазар» заперечується (тж);
Фонетичні та словотвірні варіанти
коза́рка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| козаринъ «хазар» | давньоруська |
| каза́рка «тс.; [комаха, шкідник злакових; усяка комаха]» | російська |
| казара́ «хлібний жук; міль» | російська |
| каза́рка (орн.) | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України