КАЗАНИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
каза́н
запозичення з тюркських мов;
тур. kazan, крим.-тат. тат. кирг. телеут. шор. казан походить від тюрк. *kāzγan (‹*kaŕγan), спорідненого з монг. qarum «казан», тур. kazmak «копати, довбати»;
р. діал. бр. болг. м. каза́н, п. [kazan] (з укр.), схв. кàзан «казан, басейн, резервуар», слн. kázan «солдатський казанок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
казани́на
«поганенький казан»
казанки́
«вид узору на великодній писанці»
каза́нна
казано́к
казаня́р
показа́нщина
«податок з казана (за викурювання горілки)»
(іст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каза́н | білоруська |
| каза́н | болгарська |
| казан | киргизька |
| казан | кримсько-татарська |
| каза́н | македонська |
| qarum «казан» | монгольська |
| kazan (з укр.) | польська |
| каза́н (діал.) | російська |
| кàзан «казан, басейн, резервуар» | сербохорватська |
| kázan «солдатський казанок» | словенська |
| казан | татарська |
| казан | телеутський |
| kazan | турецька |
| kazmak «копати, довбати» | турецька |
| *kāzγan (‹*kaŕγan) | тюркські |
| *kaŕγan | тюркські |
| казан | шорська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України