КАЗАК — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

каза́х

запозичення з казахської мови;
каз. ӄазаӄ «казах» споріднене з чаг. казак «тс.; вільна, незалежна людина; шукач пригод, волоцюга», тат. казак «неодружений»;
заміна кінцевого к на x відбулась на словʼянському ґрунті;
р. бр. болг. каза́х, п. ч. слц. Kazach, схв. Кàзāх;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кайза́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каза́х білоруська
каза́х болгарська
ӄазаӄ «казах» казахська
Kazach польська
каза́х російська
Кàзāх сербохорватська
Kazach словацька
казак «неодружений» татарська
казак «тс.; вільна, незалежна людина; шукач пригод, волоцюга» чагатайська
Kazach чеська

коза́к «на Україні в XV--XVIII ст. -- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини; у Росії XVI--XVIII ст.-- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк); у дореволюційній Росії з XVIII ст. -- представник військового стану, уродженець військових областей, який був зобов’язаний служити в армії за пільгове користування землею; рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників; уродженець колишніх військових областей; парубок, юнак; відважний, завзятий, хоробрий чоловік; веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва; музика до цього танцю»

давнє запозичення з тюркських мов;
тур. kazak «козак», крим.-тат. казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга», каз. тат. кирг. аз. башк. qazaq «тс.; слуга», кумик. казак «зброєносець у феодала, дружинник», чаг. казак «вільна людина; бродяга, розбійник» пов’язуються з дтюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
р. казак «козак», заст. коза́к, ст. казакъ «тс.», козакъ «робітник, батрак», бр. болг. каза́к «козак», п. вл. kozak (з укр.), ч. слц. kozák, м. козак, схв. кòзāк, слн. kozák «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

козакува́ти «бути козаком; парубкувати»
козакува́тий «такий, що має козацький норов»
козарлю́га «богатир-козак»
коза́цтво «козаки, козацький стан»
козача́ «дитя козака»
коза́ча «козацтво» (зб.)
козаче́нко «син козака»
коза́чизна «козаччина; козацький стан, козацький край Ж»
коза́чий
козачина́ «козацький край, козацький стан»
козачи́на «козак»
коза́чити «тс.»
козачі́я «козаки, козацький стан»
коза́чка «дружина або дочка козака»
козачо́к «хлопчик-слуга (у дворянському побуті); веселий, жвавий український народний танець, музика до цього танцю; [маленький козак]»
коза́ччина «період в історії України (друга половина XV--XVI ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецькотатарських загарбників; [козацький край, козацький стан Ж]»
козу́р «козарлюга»
козу́ря «маленький козак»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
qazaq «тс.; слуга» азербайджанська
qazaq «тс.; слуга» башкирська
каза́к «козак» білоруська
каза́к «козак» болгарська
kozakукр.) верхньолужицька
kez- «ходити, блукати, мандрувати» давньотюркська
qazaq «тс.; слуга» казахська
qazaq «тс.; слуга» киргизька
казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга» кримсько-татарська
казак «зброєносець у феодала, дружинник» кумикська
козак македонська
kozakукр.) польська
казак «козак» російська
кòзāк сербохорватська
kozák словацька
kozák «тс.» словенська
qazaq «тс.; слуга» татарська
kazak «козак» турецька
козакъ «робітник, батрак» українська
казак «вільна людина; бродяга, розбійник» чагатайська
kozák чеська
коза́к ?
казакъ «тс.» ?

коза́к «чорний тарган, Blatta orientalis L. (Periplaneta orientalis L.)» (ент.)

очевидно, результати перенесення назви коза́к (іст.), подібні до назв комах типу пруса́к, [шваб, моска́ль] та ін;
мотивація перенесення неясна;
р. [каза́к] «плавунець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коза́ка
коза́ка «жук із роду скрипунів, Cerambyx L.»
коза́ченка
коза́чка «тс. ВеУг; лісовий стрибун, Cicindela silvatica L.; жук з підродини гнойовиків, Coprinае Ж»
козачки́ «вид червоної мухи з чорними плямами, що живе в трухлявих пнях і землі»
козачо́к «тс.»
козя́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каза́к «плавунець» російська
коза́к (іст.) ?
пруса́к ?
шваб ?
моска́ль ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України