КАДУКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
каду́к «падуча хвороба; чорт, біс; кат Ж; дука Ж; маєток без спадкоємця Я»
запозичення з польської мови;
п. ст. і діал. kaduk «чорт, біс; кат; епілепсія; лихо; залишений без спадкоємця маєток» походить від лат. cadūcus «падаючий», повʼязаного з cado, -ere«падати»;
повʼязується також (Топоров III 111–112) з п. [kaduk] (бот.) «яловець, Juniperus L.», яке виводиться від прус. kadegis «тс.»;
р. [каду́к] «падуча хвороба, диявол», бр. каду́к «нещастя; злий дух, чорт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каду́ковий
каду́цкий
кадю́к
«чорт; кат; дука»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каду́к «нещастя; злий дух, чорт» | білоруська |
| cadūcus «падаючий» | латинська |
| -ere «падати» | латинська |
| cado | латинська |
| kaduk «чорт, біс; кат; епілепсія; лихо; залишений без спадкоємця маєток» (діал.) | польська |
| kaduk «яловець, Juniperus L.» (бот.) | польська |
| kadegis «тс.» | прусська |
| каду́к «падуча хвороба, диявол» | російська |
каду́к «волове очко, Troglodytes parvulus» (орн.)
очевидно, повʼязане з [каду́к1] «чорт, біс»;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каду́к «чорт, біс» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України