КАДОБИ — ЕТИМОЛОГІЯ

менш обґрунтованими є спроби реконструкції псл. *kadь-dьlbъ (Trautmann Göttingische Gelehrte Anzeigen 1911, 258; Георгиев БЕ 1978/3, 201; Винник 99), яке не пояснює всіх значень, або ж як запозичення з турецької мови (Karłowicz SWO 238);

пн.-псл. *ka-d^ьl̥bъ, утворене з компонента *ka(*ko), наявного також у словах каблу́к, коверза́, і основи дієслова *d^ьl̥bti «довбати»;

р. [ка́долб] «видовбана з дерева посудина», [ка́долба, ка́долбь] «тс.», бр. ка́даўб «бочка, видовбана з стовбура дерева», п. kadłub «тулуб», ст., діал. «видовбаний пень, колода», ч. kadlub «велика посудина, видовбана із стовбура; форма для лиття, взірець, схема», мор. [kadłub] «видовбаний пень для зберігання зерна; грудна клітка; вбита гуска без крил і шиї», слц. kadlub «цямрина криниці; форма для лиття; живіт», вл. kadołb «димар», нл. ст. kadlub «видовбаний пень»;

етимологічно не зовсім ясне;

на думку Булаховського (Вибр. пр. III 238), походить із тюркських мов;

пояснюється також (Варбот Этимология 1968, 68–69) як похідне від чуб (псл. čubъ) з префіксальним елементом ko- (псл. ko-, ka-), тим самим, що і в коверзува́ти, ка́діб та ін;

очевидно, результат сполучення не зовсім ясного компонента ка-, що виділяється також у словах ка́верза, ка́діб та ін., і основи дієслова води́тися (пор. ви́водок);

можливо, утворене з компонента ка-, наявного також у словах каблу́к, ка́верза, ка́діб, і основи дієслова (на)вра́титися «привʼязнути; упертися, затятися»;

не зовсім ясне;

очевидно, результат видозміни форм [кавто́ба] «яма з водою», [ковто́ба] «тс.», зближених з [ка́довб] «кадіб»;

тлумачиться також (Толстой Сл. геогр. терм. 220–224; Фасмер II 287) як етимологічно тотожне слову ка́діб;

реконструкція псл. *kalo-luža (Vasmer RSl 4, 164; Otrębski LP 5, 187; Holub–Kop. 161; Machek ESJČ 237) непереконлива;

досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ka-, наявного у словах каблу́ка, ка́верза, ка́діб, з іменником luža (Фасмер II 170; Brückner AfSlPh 39, 11; Malinowski PF 5, 117; Mikl. EW 153, 177);

псл. kaljuža, kaluža «калюжа»;

щодо дальшої етимології погляди розходяться;

можливо, повʼязане з kalъ (укр. кал «бруд, болото»);

пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом п. kal-eń «тс.»;

р. [калю́жа́, калу́жа], [ка́лу́га] «калюжа; болото, драговина», бр. [калю́га], калю́жына «калюжа», п. kałuża, [kałuż], ст. kaługa, ч. kaluž, kaluže, ст. kaluha, слц. kaluž(a), kalužina, схв. кàљужа, кàљуга, слн. kalúža «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, результат поєднання словотворчого компонента ка(н)- (з н епентетичним), того самого, що і в словах ка́верза, ка́діб та ін., і основи слова дзьоб(дзюб);

результат поєднання словотворчого компонента ка-, наявного також у словах ка́верза, ка́діб та ін., з дієсл. нуди́ти (див.);

запозичення з польської мови;

п. Kaszuby, очевидно, утворилось на основі етимологічно неясного апелятива kaszuby «мочарі», яким спочатку було названо відповідну територію;

виведення від іменника szuba «шуба» за допомогою підсилювального компонента ka-, як у ка́верза, ка́діб (Brückner 222; Фасмер II 215), малопереконливе;

р. бр. кашу́бы, п. Kaszub, ч. слц. вл. Kašub, слн. kašúbščina «кашубський діалект»;