КАВАТИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кавати́на «невелика оперна арія»
запозичення з італійської мови;
іт. cavatina «тс.; спритний виверт» повʼязане з cavata «викопування; видобування голосу», cavare «викопати; здобути; видумати», що походить від лат. cavo, cavāre «видовбувати», повʼязаного з cavus «порожній, пустий, вигнутий», спорідненим з гр. κόος «глибока ущелина, безодня; міжгірʼя», κοĩλος «порожній», сірл. cūa «порожній», брет. kēo «грот», стсл. соуи «пустий, суєтний»;
р. болг. схв. кавати́на, бр. каваці́на, п. kawatyna, ч. kavatina, слц. слн. kavatína;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каваці́на | білоруська |
| кавати́на | болгарська |
| kēo «грот» | бретонська |
| κόος «глибока ущелина, безодня; міжгірʼя» | грецька |
| κοĩλος «порожній» | грецька |
| cavatina «тс.; спритний виверт» | італійська |
| cavata «викопування; видобування голосу» | італійська |
| cavare «викопати; здобути; видумати» | італійська |
| cavo | латинська |
| cavāre «видовбувати» | латинська |
| cavus «порожній, пустий, вигнутий» | латинська |
| kawatyna | польська |
| кавати́на | російська |
| кавати́на | сербохорватська |
| cūa «порожній» | середньоірландська |
| kavatína | словацька |
| kavatína | словенська |
| соуи «пустий, суєтний» | старослов’янська |
| kavatina | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України