КАВАЛЬКАДА — ЕТИМОЛОГІЯ
кавалька́да «група вершників»
запозичення з німецької чи французької мови;
фр. cavalcade «група вершників», нім. Kavalkade «тс.» походять від іт. cavalcata «кінна їзда; загін вершників», дієприкметника жін. р. від дієслова cavalcare «їздити верхи», повʼязаного з пізньолат. caballicāre «тс.», похідним від лат. caballus «кінь, шкапа»;
р. бр. кавалька́да, п. kawalkada, kawalkata, ч. слц. слн. kavalkáda, болг. схв. кавалка́да;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кавалька́да | білоруська |
| кавалка́да | болгарська |
| cavalcata «кінна їзда; загін вершників» | італійська |
| cavalcare «їздити верхи» | італійська |
| caballus «кінь, шкапа» | латинська |
| Kavalkade «тс.» | німецька |
| caballicāre «тс.» | пізньолатинська |
| kawalkada | польська |
| kawalkata | польська |
| кавалька́да | російська |
| кавалка́да | сербохорватська |
| kavalkáda | словацька |
| kavalkáda | словенська |
| cavalcade «група вершників» | французька |
| kavalkáda | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України