КАВАЛЕРИСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
кавале́рія
запозичення з німецької чи французької мови;
нім. Kavalleríe «кіннота», фр. cavalerie «тс.» походять від іт. cavalleria «їзда; кавалерія; рицарство», утвореного від cavallo «кінь», що зводиться до лат. caballus «кінь, шкапа»;
форма кавалери́ст від нім. Kavalleríst;
р. болг. кавале́рия, бр. кавале́рыя, п. kawaleria, ч. kavalerie, слц. kavaleria, вл. kawaIerijа, м. кавалериja, схв. каваљèрuja, слн. kavaleríja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кавалери́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кавале́рыя | білоруська |
| кавале́рия | болгарська |
| kawaIerijа | верхньолужицька |
| cavalleria «їзда; кавалерія; рицарство» | італійська |
| cavallo «кінь» | італійська |
| caballus «кінь, шкапа» | латинська |
| кавалериja | македонська |
| Kavalleríe «кіннота» | німецька |
| Kavalleríst | німецька |
| kawaleria | польська |
| кавале́рия | російська |
| каваљèрuja | сербохорватська |
| kavaleria | словацька |
| kavaleríja | словенська |
| cavalerie «тс.» | французька |
| kavalerie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України