КАБЛУЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
каблу́к «дуга, вигин; дугоподібний предмет; лука в сідлі»
вважається утвореним з основи blǫkъ «вигин» (пор. п. błąk «вигин річки»), яка виникла в результаті перерозподілу префіксальної форми ob-lǫkъ (пор. укр. облу́к «лука сідла») ›o-blǫkъ, за допомогою гіпотетичного словотворчого елемента ka- (ko-), виділюваного також у словах ка́діб, [ка́ворот, коверза́], ка́верза і повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);
допускається (Moszyński JP 39, 1) можливість запозичення слова в польську мову з української;
р. [каблу́к] «комір сорочки», [каблу́чка] «перстень; кільце», п. kabłąk «дуга; дугоподібний предмет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каблу́ка
«кільце; перстень; вигин»
каблукува́тий
«дугоподібний»
каблу́ч
«обруч, сплетений з кількох прутиків»
каблу́чка
«що-небудь у вигляді кільця, петлі; перстень»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| blǫkъ «вигин» (пор. п. błąk «вигин річки») | польська |
| błąk (ko-) | польська |
| kabłąk «дуга; дугоподібний предмет» | польська |
| kъ-to «к» | праслов’янська |
| каблу́к «комір сорочки» | російська |
| каблу́чка «перстень; кільце» | російська |
| хто | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України