ЙНО — ЕТИМОЛОГІЯ
іно́ «тільки, лише»
загальноприйнятого пояснення не має;
тлумачиться (Sławski І 462; Brückner 192) як форма наз.-знах. в. с. р. числівника псл. *іnъ «один»;
пояснюється (Соболевский РФВ 22, 300; Фасмер II 133; ЭССЯ 8, 168) як результат складення сполучників і+nъ, рос. но;
пов’язується (Bern. I 431; Преобр. І 271) з *іnъ «інший»;
р. [ин] «то, тоді; іноді, іншим разом», [ино] «тс.», [и́нно] «так що», др. ино «як тільки», п. ino «тільки, так»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ено
«тс.»
ино́
йно
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ино «як тільки» | давньоруська |
| ino «тільки, так» | польська |
| *іnъ «один» | праслов’янська |
| *іnъ «інший» | праслов’янська |
| но | російська |
| ин «то, тоді; іноді, іншим разом» | російська |
| ино «тс.» | російська |
| и́нно «так що» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України