ИНТЕЛЛЕКТ — ЕТИМОЛОГІЯ

інтеле́кт

запозичення з французької та німецької мов;
фр. intellect, intellectuel, нім. Intellékt, Intellektualismus, Intellektuelle «інтелігент», intellektual (intellektuell) «розумовий» походять від лат. intellēctus «відчуття, сприйняття, розуміння, розум», пов’язаного з дієсловом intellego «відчуваю, сприймаю, пізнаю, думаю», утвореним з префікса inter- (›intel- перед l) «між-», спорідненого з дінд. antár, ántarah «внутрішній», псл. ǫtrъ «всередині», укр. нутро́, і дієслова lego «збираю, читаю, слухаю»;
р. Интелле́кт, бр. інтэле́кт, п. ч. слц. вл. intelekt, болг. м. интеле́кт, схв. интèлек(а)т, слн. intelékt;
Фонетичні та словотвірні варіанти

інтелектуаліза́ція
інтелектуалі́зм
інтелектуалі́ст
інтелектуа́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
інтэле́кт білоруська
интеле́кт болгарська
intelekt верхньолужицька
antár давньоіндійська
ántarah «внутрішній» давньоіндійська
intellēctus «відчуття, сприйняття, розуміння, розум» латинська
intellego «відчуваю, сприймаю, пізнаю, думаю» латинська
inter- «між-» (›intel- перед l) латинська
lego «збираю, читаю, слухаю» латинська
intel- латинська
интеле́кт македонська
Intellékt німецька
Intellektualismus німецька
Intellektuelle «інтелігент» німецька
ntellektual німецька
intellektuell німецька
intelekt польська
ǫtrъ «всередині» праслов’янська
интелле́кт російська
интèлек(а)т (а)т сербохорватська
intelekt словацька
intelékt словенська
нутро́ українська
intellect французька
intellectuel французька
intelekt чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України