ИНОХОДЕЦ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (j)inъ «інший», початково «один, сам» (пор. стсл. иночадъ «єдиний» (про сина), инорогъ «единорог», рос. инок, и́ноходь, инохо́дец);

споріднене з лит. ìnas «дійсний, справжній», прус. ains «один», гот. ains, двн. eins, ірл. óin, лат. unus, ст. oinos, гр. οἰνος, а також лит. víenas, лтс. viêns «тс.»;

розвиток значення «один» – «інший» пояснюється посередництвом добре засвідченого у слов’янських мовах значення «якийсь, певний» (Maretic AfSlPh 26, 471–472);

іє. *oinos «один», можливо, з варіантом іє. *ēino-;

спроба розділення inъ «один» та inъ «інший» і зведення їх до різних основ (Meillet Études 159, 432 і наст.; Абаев Пробл. ист. и диал. 11–12) підтримки не знаходить;

мало ймовірне і припущення про запозичення з гот. ains (Hirt РВrВ 23, 333) або зведення до вихідного *ьno- (у чергуванні з *оіno-) (Ендзелин ИОРЯС 12/1, 64; Būga RR I 330);

непереконливе й припущення про вихідну форму *е-ьnъ, складену з часткою е- (як у гр. ἐκετνος «той» (Osten-Sacken IF 33, 270–271), або пов’язання псл. *ьnъ із займенниковим коренем *і, наявним у гр. ἵa «одна», ἰός «один, той» (Bern. I 432);

р. ино́й, [и́нный], бр. [і́нный], др. иныи, п. inny, ст. діал. [(j)iny, (j)in, (j)inny, (j)enny], ч. jiný, слц. iný, вл. ст. jiný, нл. ст. hyny, болг. [и́н], и́на, и́но, схв. ȕњи, ст. ȕн, стсл. инъ;