ИНДИК — ЕТИМОЛОГІЯ
інди́к
запозичено через посередництво польської мови з новолатинської;
՝ нлат. indicus є субстантивованою формою прикметника з виразу pāvō indicus «індійський павич»;
назва зумовлена тим, що індик був завезений у Європу в XVI ст. з Америки, або т. зв. ВестІндії;
р. undю́к, [инды́к], бр. інды́к, п. indyk, [jędyk], слц. indyk, схв. индјот;
Фонетичні та словотвірні варіанти
'індичка
аинди́к
гинди́к
гинди́чка
ин
(зб.)
инд
и́ндик
инди́чий
инди́читися
инди́чня
«приміщення для індиків»
индо́р
индю́к
индю́р
індича́
індиченя́
інди́чина
інди́чка
їндйк
індо́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| інды́к | білоруська |
| indicus «індійський павич» | новолатинська |
| pāvō indicus | новолатинська |
| indyk | польська |
| jędyk | польська |
| undю́к | російська |
| инды́к | російська |
| индùјот | сербохорватська |
| indyk | словацька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України