ИВА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. niva, віддалено пов’язане з nizъ «низ»;

споріднене з гр. νειός «поле під паром, нива»,νειόϑι «до глибини»,νειόϑεν «знизу, з глибини», дінд. ni- «вниз», nivát- «низина», двн. nidar «внизу»;

недостатньо обґрунтовані зіставлення з лтс. niẽva «глум, презирство», лит. neivà «важка хвороба, тривала хвороба», náivyti «занапастити себе» (MŠhl.–Endz. II 751–752), з схв. ȕва «край, пруг», болг. и́ва «тс.» з поясненням початкового n як привнесеного з прийменників *sъn-, *vъn- (Vaillant RÉS 22, 191–192) або з псл. novъ «новий» (Machek ESJČ 400);

р. болг. м. ни́ва, бр. ні́ва, др. нива, п. вл. нл. niwa, ч. слц. niva, полаб. naivă, схв. њȕва, слн. njíva, стсл. нива;

псл. iva «верба»;

споріднене з лит. ievà «черемха; крушина», лтс. iẽva «черемха», двн. īwa «тис», свн. снн. īwe, нвн. Eibe, прус. iuwis, кімр. ywen, дангл. īw, дісл. ӯr «тс.» (змішування назв верби, черемхи й тису зумовлене, очевидно, схожістю червонуватої деревини цих рослин), гр. ὄα, οἴη «горобина», вірм. aigi «виноградник»;

виведення праслов’янської форми з германської (Schrader Reallexikon І 224–225; Vaillant RÉS 22, 192–193) не має достатніх підстав;

непереконливе також заперечення (Machek Jm. rostl. 133–134; ESJČ 230) зв’язку з нвн. Eibe «тис» і порівнювання з нвн. Weide «верба», гр. ἴτεα «тс.» тощо;

іє. *еі- «червонуватий, перістий». – Волошина Мовозн. 1976/3, 69–70;

р. др. болг. м. и́ва, п. iwa, [jiwaJ, ч. jíva, слц. iva, вл. jiw(in)a, нл. wiwa, схв. ȕва, слн. íva, стсл. ива;