ЗІРНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

зе́рно́

псл. *zьr̥no;
споріднене з лит. žìrnis «горох», лтс. zir̃nis «тс.», прус. syrne «зерно», двн. korn, kerno, нвн. Korn «тс.», дірл. grán «зернина», гот. kaúrn «зерно», кімр. мн. grawn, одн. gronym, брет. greun «тс.», лат. grānum «зерно, ядро», дінд. jīrṇáḥ, jūrṇáḥ «трухлий, розтертий, старий»;
іє. *ĝеr-, ĝerē «дозрівати, морхнути, старіти», *ĝerəu- «те, що визріло, розвалюється, само падає»;
споріднене з псл. zьrěti, укр. зрі́ти;
р. зерно́, бр. зе́рне, др. зьрьно, зрьно, п. ziarno, ч. слц. zrno, вл. zorno, нл. zerno, [zenko], полаб. źornü, болг. зъ́рно, м. зрно, схв. зр̏но, зр̑ње, слн. zŕno, zŕnje, стсл. зрьно, зръно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зе́рен
зернаї́стий «зернистий»
зерна́к «кістянковий плід»
зерна́тий «тс.»
зерни́на
зерни́стий
зерни́ти(ся)
зерни́ця «плодове дерево, що виросло з зерна»
зерни́чка «тс.»
зерні́вка (бот.)
зернівці «злакові»
зернова́тий «крупнозернистий»
зернови́к
зернові́
зе́рня́
зерня́нка «дичка»
зе́рнята «зерна; насіння соняшника»
зі́рко «зерня»
зірни́ця «дичка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
зе́рне білоруська
зъ́рно болгарська
greun «тс.» бретонська
zorno верхньолужицька
kaúrn «зерно» готська
korn давньоверхньонімецька
kerno давньоверхньонімецька
jīrṇáḥ давньоіндійська
jūrṇáḥ «трухлий, розтертий, старий» давньоіндійська
grán «зернина» давньоірландська
зьрьно давньоруська
зрьно давньоруська
*ĝеr- індоєвропейська
ĝerē «дозрівати, морхнути, старіти» індоєвропейська
*ĝerəu- «те, що визріло, розвалюється, само падає» індоєвропейська
grawn кімрська
gronym кімрська
grānum «зерно, ядро» латинська
zir̃nis «тс.» латиська
žìrnis «горох» литовська
зрно македонська
zerno нижньолужицька
zenko нижньолужицька
Korn «тс.» нововерхньонімецька
źornü полабська
ziarno польська
*z<SUP>ь</SUP>r̥no праслов’янська
zьrěti праслов’янська
syrne «зерно» прусська
зерно́ російська
зр̏но сербохорватська
зр̑ње сербохорватська
zrno словацька
zŕno словенська
zŕnje словенська
зрьно старослов’янська
зръно старослов’янська
зрі́ти українська
zrno чеська

зоря́

псл. zarja, zorja;
споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дозі́рний
дозі́рній
за́рево «заграва»
зари́стий «променистий»
зарі́ти
за́рний «сяючий» (луч)
за́ря
ззо́рі «удосвіта»
зі́рка
зірка́тий
зі́рко
зіркови́й
зі́рни́й
зірни́ця
зі́рно
зіро́чний
зірча́стий
зірча́тий
зор «зоря»
зора́
зоре́вий
зорени́ця «тс.»
зо́ре́шли́вий
зори́на «зірка»
зори́стий
зори́ця
зо́рі «сорт яблук»
зорі́ти
зорі́тися
зо́рний
зорни́к «чоловік, що любить спати до зорі»
зорниця «зоря»
зорюва́ти
зо́рявий «зоряний»
зо́ряни́й
зоряни́стий
зоряни́ця
зо́ряно
зоря́стий
зоря́ти «світити, сяяти»
зоря́тися «розвиднятися; [блищати Ж]»
зо́ряшний
міжзо́ряний
надзо́ряний
озори́ти
озо́рювати
позоря́ти
сузі́рʼя
узорі́ти
узоря́ти «світати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
зара́ білоруська
зо́рка білоруська
зора́ болгарська
заря́ болгарська
zerja верхньолужицька
зоря давньоруська
*g'her- індоєвропейська
*g'hrē- «сяяти» індоєвропейська
*g'herə- індоєвропейська
žarijà «жаринка» литовська
žarìjos «жар» литовська
žarà «заграва, сяйво» литовська
žėreti «блищати» литовська
žėrúoti «тліти, світитися» литовська
зора македонська
zorja «заграва» нижньолужицька
zöri полабська
zorza польська
zarza (ст.) польська
zorja праслов’янська
zьrěti праслов’янська
sari «жар» прусська
заря́ російська
зоря́ російська
зòра сербохорватська
zora словацька
zòr словенська
zóra словенська
zórja словенська
зорга старослов’янська
зарга старослов’янська
здрі́ти українська
зрі́ти українська
záře чеська
zoře чеська
zarja ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України