ЗІРКО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зе́рно́
споріднене з псл. zьrěti, укр. зрі́ти;
іє. *ĝеr-, ĝerē «дозрівати, морхнути, старіти», *ĝerəu- «те, що визріло, розвалюється, само падає»;
споріднене з лит. žìrnis «горох», лтс. zir̃nis «тс.», прус. syrne «зерно», двн. korn, kerno, нвн. Korn «тс.», дірл. grán «зернина», гот. kaúrn «зерно», кімр. мн. grawn, одн. gronym, брет. greun «тс.», лат. grānum «зерно, ядро», дінд. jīrṇáḥ, jūrṇáḥ «трухлий, розтертий, старий»;
псл. *zьr̥no;
р. зерно́, бр. зе́рне, др. зьрьно, зрьно, п. ziarno, ч. слц. zrno, вл. zorno, нл. zerno, [zenko], полаб. źornü, болг. зъ́рно, м. зрно, схв. зр̏но, зр̑ње, слн. zŕno, zŕnje, стсл. зрьно, зръно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зе́рен
зернаї́стий
«зернистий»
зерна́к
«кістянковий плід»
зерна́тий
«тс.»
зерни́на
зерни́стий
зерни́ти(ся)
зерни́ця
«плодове дерево, що виросло з зерна»
зерни́чка
«тс.»
зерні́вка
(бот.)
зернівці
«злакові»
зернова́тий
«крупнозернистий»
зернови́к
зернові́
зе́рня́
зерня́нка
«дичка»
зе́рнята
«зерна; насіння соняшника»
зі́рко
«зерня»
зірни́ця
«дичка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зе́рне | білоруська |
| зъ́рно | болгарська |
| greun «тс.» | бретонська |
| zorno | верхньолужицька |
| kaúrn «зерно» | готська |
| korn | давньоверхньонімецька |
| kerno | давньоверхньонімецька |
| jīrṇáḥ | давньоіндійська |
| jūrṇáḥ «трухлий, розтертий, старий» | давньоіндійська |
| grán «зернина» | давньоірландська |
| зьрьно | давньоруська |
| зрьно | давньоруська |
| *ĝеr- | індоєвропейська |
| ĝerē «дозрівати, морхнути, старіти» | індоєвропейська |
| *ĝerəu- «те, що визріло, розвалюється, само падає» | індоєвропейська |
| grawn | кімрська |
| gronym | кімрська |
| grānum «зерно, ядро» | латинська |
| zir̃nis «тс.» | латиська |
| žìrnis «горох» | литовська |
| зрно | македонська |
| zerno | нижньолужицька |
| zenko | нижньолужицька |
| Korn «тс.» | нововерхньонімецька |
| źornü | полабська |
| ziarno | польська |
| zьrěti | праслов’янська |
| *z<SUP>ь</SUP>r̥no | праслов’янська |
| syrne «зерно» | прусська |
| зерно́ | російська |
| зр̏но | сербохорватська |
| зр̑ње | сербохорватська |
| zrno | словацька |
| zŕno | словенська |
| zŕnje | словенська |
| зрьно | старослов’янська |
| зръно | старослов’янська |
| зрі́ти | українська |
| zrno | чеська |
зоря́
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
псл. zarja, zorja;
р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дозі́рний
дозі́рній
за́рево
«заграва»
зари́стий
«променистий»
зарі́ти
за́рний
«сяючий»
(луч)
за́ря
ззо́рі
«удосвіта»
зі́рка
зірка́тий
зі́рко
зіркови́й
зі́рни́й
зірни́ця
зі́рно
зіро́чний
зірча́стий
зірча́тий
зор
«зоря»
зора́
зоре́вий
зорени́ця
«тс.»
зо́ре́шли́вий
зори́на
«зірка»
зори́стий
зори́ця
зо́рі
«сорт яблук»
зорі́ти
зорі́тися
зо́рний
зорни́к
«чоловік, що любить спати до зорі»
зорниця
«зоря»
зорюва́ти
зо́рявий
«зоряний»
зо́ряни́й
зоряни́стий
зоряни́ця
зо́ряно
зоря́стий
зоря́ти
«світити, сяяти»
зоря́тися
«розвиднятися; [блищати Ж]»
зо́ряшний
міжзо́ряний
надзо́ряний
озори́ти
озо́рювати
позоря́ти
сузі́рʼя
узорі́ти
узоря́ти
«світати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зара́ | білоруська |
| зо́рка | білоруська |
| зора́ | болгарська |
| заря́ | болгарська |
| zerja | верхньолужицька |
| зоря | давньоруська |
| *g'her- | індоєвропейська |
| *g'hrē- «сяяти» | індоєвропейська |
| *g'herə- | індоєвропейська |
| žarijà «жаринка» | литовська |
| žarìjos «жар» | литовська |
| žarà «заграва, сяйво» | литовська |
| žėreti «блищати» | литовська |
| žėrúoti «тліти, світитися» | литовська |
| зора | македонська |
| zorja «заграва» | нижньолужицька |
| zöri | полабська |
| zorza | польська |
| zarza (ст.) | польська |
| zьrěti | праслов’янська |
| zorja | праслов’янська |
| sari «жар» | прусська |
| заря́ | російська |
| зоря́ | російська |
| зòра | сербохорватська |
| zora | словацька |
| zòr | словенська |
| zóra | словенська |
| zórja | словенська |
| зорга | старослов’янська |
| зарга | старослов’янська |
| здрі́ти | українська |
| зрі́ти | українська |
| záře | чеська |
| zoře | чеська |
| zarja | ? |
зі́рка «чорнобривці, Tagetes L.; ліхніс, татарське мило, Lychnis chalcedonica L.Mak» (бот.)
назви рослин пов’язані з зі́рка і зумовлені переважно формою вінчика або яскравим забарвленням і невеликими розмірами квітів;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зірки
«ліхніс; вербена лікарська, Verbena officinalis L.; гвоздика, Dianthus caryophyllus L.; золототисячник зонтичний, Erythraea centaurium Pers.; любисток лікарський, Levisticum officinale L.; гвоздики, Tagetes erectus L.; мильнянка лікарська, Saponaria officinalis L.; вербена гібридна, Verbena hybrida Hort.»
(бот.)
зірочка
«ліхніс»
зірочки
зі́рочник
«зірочка, Stellarla L.»
(бот.)
зірча́к
«мальва рожева, слизняк, Malva alcea L.»
зорки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зі́рка | ? |
зо́рочник «костенець, Stellaria holostea L.» (бот.)
назви зумовлені формою квітів;
пов’язані з зоря́, зі́рка;
бр. зо́ркаўка «костенець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зарочник
зірочник
«тс.»
зорка
«нічна красуня, Mirabilis jalapa L.»
зорки
«вербена гібридна, Verbena hybrida Hort.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зо́ркаўка «костенець» | білоруська |
| зоря́ | ? |
| зі́рка | ? |
ора́ти «обробляти землю плугом, сохою»
псл. orati, orjǫ;
споріднене з лит. árti, ariù «орати», лтс. ar̂t, aŗu, лат. aro, arāre, гр. ἀρόω «орю», сірл. airim «тс.», гот. arjan «орати», тох. А В āre «плуг», вірм. araur «тс.», двн. art «зоране поле», а також, можливо, з лит. ìrti «розходитись у різні боки», стсл. орити «розв’язувати, пускати (на воду)», укр. розори́ти;
іє. *ar- «орати»;
р. ора́ть, бр. ара́ць, др. орати, п. orać, ч. orati, слц. orat’, вл. worać, нл. woraś, болг. ора́, м. ора, схв. о̀рати, слн. oráti, стсл. орати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відо́р
«відплата оранням»
за́ори
«краї поля, які з трудом заорюються через утрамбованість землі»
зао́рини
«тс.»
зі́рки
«край ниви, де закінчуються борозни»
зо́рак
«стертий леміш»
зо́рки
«тс.»
зо́рок
орак
«орна земля на узбіччях гір»
ора́ло
«знаряддя для оранки, рало»
ора́льник
«орач»
орани́на
«орання; рілля»
орани́ця
«рілля; [земля, не орана кілька років; поле, яке треба орати; зоране поле; оранка] О»
о́ранка
«орання; рілля; [час орання]»
о́ранник
«орач»
ора́тай
ора́тель
«тс.»
ора́ч
ора́чка
«оранка»
орба́
«орання»
оре́ний
«зораний»
о́рний
перео́р
«переорювання»
перео́рок
«переоране місце на дорозі»
підора́ти
«зорати трохи»
приора́ти
«при оранні захопити частину чужої землі»
приора́тися
«при оранні дійти до якогось місця»
розо́р
«заглибина, яка утворюється плугом після певного прийому орання»
(у сполученні ора́ти в розор)
розо́ра
«розор; межа між двома зораними полями, проведена плугом, або між грядками, зроблена заступом»
ўорка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ара́ць | білоруська |
| ора́ | болгарська |
| worać | верхньолужицька |
| araur «тс.» | вірменська |
| arjan «орати» | готська |
| ἀρόω «орю» | грецька |
| art «зоране поле» | давньоверхньонімецька |
| орати | давньоруська |
| *ar- «орати» | індоєвропейська |
| aro | латинська |
| ar̂t | латиська |
| árti | литовська |
| ìrti «розходитись у різні боки» | литовська |
| ора | македонська |
| woraś | нижньолужицька |
| orać | польська |
| orati | праслов’янська |
| ора́ть | російська |
| о̀рати | сербохорватська |
| airim «тс.» | середньоірландська |
| orat' | словацька |
| oráti | словенська |
| орити «розв’язувати, пускати (на воду)» | старослов’янська |
| орати | старослов’янська |
| розори́ти | українська |
| orati | чеська |
| orjǫ | ? |
| ariù «орати» | ? |
| aŗu | ? |
| arāre | ? |
| А В āre «плуг» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України