ЗІЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
зе́ло́ «зелень»
псл. zelo, zelь-je;
споріднене з лит. žolė˜ «трава», двн. gelo «жовтий», лат. helus, holus «зелень; овочі, капуста», гр. χόλος «жовч», ав. zairi- «жовтий», дінд. háriḥ «жовтуватий, зеленуватий»;
іє. *ĝhelu-os «світло-зелена фарба»;
р. [зело́к] «молода, яскравозелена трава», зе́лье, бр. зяло́ «насіння бур’янів у зерні», п. zioła, ziele «трава», ч. zelí «капуста», слц. [zelé], вл. zela, zelo «лікарська трава», нл. zele «зілля», полаб. [zilě], болг. зе́ле «капуста», м. зелје «трав’яні рослини, вживані в страви», схв. зȇље «овочі, зелень», слн. zélje «капуста», стсл. зєло «трава»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зе́лейки
«зілля, трави»
зеліно
«зілля»
зе́льний
«трав’яний»
зеля́нка
«зелена смуга трави на хлібному полі»
зеля́стий
«трав’янистий»
зіли́на
«билина; [травинка Ж]»
зіли́стий
«багатотравний»
зілі́вка
«рослинні блощиці, Phytocoris»
(ент.)
зі́лля
зільни́к
«квітник Ж, Пі; гербарій; вазон; заяча конюшина, Anthyllis vulneraria L. Я, Пі, Ж; курай, Salsola cali L. Mak»
зіляни́к
«гербарій»
призили́ти
«приворожити»
призі́л
(спосіб ворожіння)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zairi- «жовтий» | авестійська |
| зяло́ «насіння бур’янів у зерні» | білоруська |
| зе́ле «капуста» | болгарська |
| zela «лікарська трава» | верхньолужицька |
| zelo «лікарська трава» | верхньолужицька |
| χόλος «жовч» | грецька |
| gelo «жовтий» | давньоверхньонімецька |
| háriḥ «жовтуватий, зеленуватий» | давньоіндійська |
| *ĝhelu-os «світло-зелена фарба» | індоєвропейська |
| helus | латинська |
| holus «зелень; овочі, капуста» | латинська |
| žolė˜ «трава» | литовська |
| зелје «трав’яні рослини, вживані в страви» | македонська |
| zele «зілля» | нижньолужицька |
| zilě | полабська |
| zioła «трава» | польська |
| ziele «трава» | польська |
| zelo | праслов’янська |
| zelь-je | праслов’янська |
| зело́к «молода, яскравозелена трава» | російська |
| зе́лье | російська |
| зȇље «овочі, зелень» | сербохорватська |
| zelé | словацька |
| zélje «капуста» | словенська |
| зєло «трава» | старослов’янська |
| zelí «капуста» | чеська |
зола́ «попіл; луг з попелу»
псл. zola, пов’язане з *zolto «золото», zelenъ «зелений»;
споріднене з лит. žilas «сивий», лтс. zils «голубий», гр. χολή «жовч»;
вважається також (Machek ESJČ 718) запозиченням з німецької мови (нвн. Sole «ропа, соляна вода»);
зіставлялося ще з дангл. соl «вугілля», англ. koal, двн. kolo, нвн. Kohle «тс.», дінд. jválati «горить, палає» (Младенов 194; БЕР І 652);
р. зола́ «попіл», п. нл. zoła «луг з попелу», ч. слц. zola, вл. zoło, болг. зола́ «тс.», слн. zolá «попіл»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́зол
«осад золи»
відзо́л
«розчин із золи та вапна для бучення шкур»
відзо́лювати
зільни́к
«золільник»
зільни́ця
«жлукто»
зо́ливо
«луг, лужіння»
золи́ти
золі́йник
«золільник»
золі́льник
«великий чавун, у якому гріють воду для зоління білизни»
золі́нний
золі́нник
«тс.»
зо́лка
«зоління»
зо́льний
зольни́к
«нижня частина топки під колосниковою решіткою; піддувало»
(тех.)
зо́льник
«археологічна пам’ятка у вигляді курганоподібного насипу з шарами попелу»
зольни́ця
«зільниця»
зо́льність
«вміст золи у паливі»
золяни́к
«той, хто купував золу на миловарні заводи; чан, у якому бучать шкури у золі й вапні»
золя́рня
опазоли́тися
«ошпаритися лугом»
опідзо́лений
«бідний на солі, з високою кислотністю»
(про ґрунт)
па́зілки
«рештки попелу після зоління»
пазоли́на
«шматок глини або цеглини, що відпав від печі»
па́золки
«тс.»
перезі́л
«перезолювання»
підзі́л
підзо́л
«неродючий, бідний на поживні речовини ґрунт білястого кольору»
підзо́листий
підзо́льник
«тс.»
позо́лки
«рештки попелу після зоління»
поозо́лювати
«ошпарити, опекти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koal | англійська |
| зола́ «тс.» | болгарська |
| zoło | верхньолужицька |
| χολή «жовч» | грецька |
| соl «вугілля» | давньоанглійська |
| kolo | давньоверхньонімецька |
| jválati «горить, палає» | давньоіндійська |
| zils «голубий» | латиська |
| žilas «сивий» | литовська |
| zoła «луг з попелу» | нижньолужицька |
| Kohle «тс.» | нововерхньонімецька |
| zoła «луг з попелу» | польська |
| zola | праслов’янська |
| *zolto «золото» | праслов’янська |
| zelenъ «зелений» | праслов’янська |
| зола́ «попіл» | російська |
| zola | словацька |
| zolá «попіл» | словенська |
| zola | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України