ЗІВНА — ЕТИМОЛОГІЯ
зів
псл. zěѵъ, пов’язане з *zьjati;
споріднене з лит. žióvauti «позіхати», лтс. žāvâtiês «зівати»;
р. болг. м. зев, бр. зе́ў, п. ziew, ч. zívati, слц. zívať, вл. zywać, нл. zewaś, полаб. zevă (3 ос.), схв. зȇв, слн. zèv, zév, стсл. зѣвъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́зів
ви́зівнути
зі́ва
«позіхання; паща Ж; простір між нитками основи, куди проходить човник з веретеном Я»
зіва́йло
«зівака»
зіва́ка
зіва́ти
зі́ви
зі́вка
«раковина, Chama»
(зоол.)
зівни́й
«зябровий»
зі́во
«паща, горло»
зіво́к
зіво́та
зіву́н
роззів
«отвір»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зе́ў | білоруська |
| зев | болгарська |
| zywać | верхньолужицька |
| žāvâtiês «зівати» | латиська |
| žióvauti «позіхати» | литовська |
| зев | македонська |
| zewaś | нижньолужицька |
| zevă (3 ос.) | полабська |
| ziew | польська |
| zěѵъ | праслов’янська |
| *zьjati | праслов’янська |
| зев | російська |
| зȇв | сербохорватська |
| zívať | словацька |
| zèv | словенська |
| zév | словенська |
| зѣвъ | старослов’янська |
| zívati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України