ЗЯБЛЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
зяб
сюди ж, очевидно, стсл. зѧбѫ «рву»;
псл. *zębtі «роздерти; прорости», пов’язане з zǫbъ «зуб»;
споріднене з лит. žem̃bti «кроїти, різати», žém̃bėti «починати проростати», žámbėti «проростати»» дінд. jámbhatē (jábhatē) «хапає», jambháyati «дробить», ав. (ham)-zəmbayati «роздроблює», лат. gemma «очко або брунька на виноградній лозі»;
р. зябь, бр. зя́бліва, др. зябати (зябити) «породжувати», п. ziąb «зяб», стсл. прозѧбати «проростати», прозѧбнѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзяб
дзя́бля
«тс.»
зяба́
зяби́ти
«орати на зяб»
зябле́вий
зябли́ти
зябльови́й
зяблюва́ти
«тс.»
зя́бля́
«зяб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зя́бліва | білоруська |
| jámbhatē «хапає» (jábhatē) | давньоіндійська |
| jambháyati «дробить» | давньоіндійська |
| jábhatē | давньоіндійська |
| зябати «породжувати» (зябити) | давньоруська |
| зябити | давньоруська |
| gemma «очко або брунька на виноградній лозі» | латинська |
| žem̃bti «кроїти, різати» | литовська |
| žém̃bėti «починати проростати» | литовська |
| žámbėti «проростати» | литовська |
| ziąb «зяб» | польська |
| *zębtі «роздерти; прорости» | праслов’янська |
| zǫbъ «зуб» | праслов’янська |
| зябь | російська |
| зѧбѫ «рву» | старослов’янська |
| прозѧбати «проростати» | старослов’янська |
| прозѧбнѫти | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України