ЗЯБ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з лит. žem̃bti «кроїти, різати», žém̃bėti «починати проростати», žámbėti «проростати»» дінд. jámbhatē (jábhatē) «хапає», jambháyati «дробить», ав. (ham)-zəmbayati «роздроблює», лат. gemma «очко або брунька на виноградній лозі»;

псл. *zębtі «роздерти; прорости», пов’язане з zǫbъ «зуб»;

сюди ж, очевидно, стсл. зѧбѫ «рву»;

р. зябь, бр. зя́бліва, др. зябати (зябити) «породжувати», п. ziąb «зяб», стсл. прозѧбати «проростати», прозѧбнѫти;

очевидно, зменшувально-пестлива форма від [дзябок] «зяблик, Fringilla coelebs L.» (Шарлемань 19), що є одним з варіантів назви зяблик;

до переходу з › дз на початку слова пор. змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзеркало, зяб › [дзяб] і под;

до переходу початкового з › дз в українській мові пор. зяб › [дзяб], змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзе́ркало та ін;

п. [ziobro, ziebro] «тс.», фонетично закономірні для мазурського діалекту, походять через проміжне rzebro з псл. rebro;

запозичення з польської мови;

до переходу початкового з › дз в українській мові пор. зяб › [дзяб], змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзе́ркало та ін;

первісно означало «повільно проростати, затримуватись у рості від холоду»;

похідне від зяб;

р. прозяба́ть «животіти»;

запозичення з церковнослов’янської мови;

стсл. прозѧбати «виростати, пускати паростки, пагони», прозѧбнѫти утворено за допомогою префікса про- «про-» від дієслова зѧбнѫти «виростати, пускати паростки, пагони», спорідненого з укр. зяб;

р. прозяба́ть «виростати, проростати», др. прозябати «тс.; розвиватися»;