ЗЧЛЕНУВАННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
член «відокремлювана частина тіла людини або тварини; (спец.) одна із частин якогось цілого; особа як частина якоїсь спільноти (організації, об’єднання і под.)»
псл. *čеlnъ «член» (з раннім переходом е › о);
давніша форма *kеlnъ;
в українській мові запозичення з церковнослов’янської, про що свідчать фонетика і суто книжний характер слова;
чергуванням пов’язане з псл. kolěno «коліно; кривина; покоління, рід»;
споріднене з лит. kelỹs «коліно», kálnas «гора», kélti «піднімати», лтс. celіs «коліно», ķe̦l˜na «нога курки» (Osten-Sacken IF 24, 245; Mühl.–Endz. 2, 362), гр. ϰω̃λον «частина тіла (член)», ϰολωνός «пагорок», дінд. káta (‹ *kol-to-) «стегно»;
іє. *kel- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости»;
зближення з н. Gelenk «суглоб», англ. link «член» ‹ пгерм. *hlenk- ‹ іє. *klenk-, з допущенням метатези (Machek ESJČ 105), малопереконливе;
значення «член якоїсь організації» виникло з початкового «член суду» (Смирнов 325);
р. член «член», [челено́] «три нижніх ряди кола зрубу», бр. член «член», др. члѣнъ, членъ «частина тіла», чланъкъ, челонъ «тс.», п. człon «член, складник, ланка», ч. člеn «член (організації); артикль», článek «суглоб; стаття», слц. člеn «член (організації); артикль», článok «суглоб; стаття», вл. čłîn «член (організації); частина чогось цілого», нл. cłonk «тс.», болг. м. член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону», схв. чла̑н «член (організації); суглоб; стаття закону», слн. člén «артикль; параграф», člán «член (організації)», цсл. члѣнъ «частина тіла»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зчленівни́й
зчленува́ння
недочле́нці
«з нерівною кількістю пальців ніг»
не́член
«той, що не є членом якоїсь спільноти»
почле́нний
челе́н
«член»
челенко
челенок
«кістка, суглоб пальця»
чле́ник
(зоол.)
чле́ни́стий
члени́ти
члені́вство
«членство»
чле́нний
чле́нство
членува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| link «член» | англійська |
| член «член» | білоруська |
| член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону» | болгарська |
| čłîn «член (організації); частина чогось цілого» | верхньолужицька |
| káta «стегно» (‹ *kol-to-) | давньоіндійська |
| члѣнъ | давньоруська |
| *kel- «колоти, бити; підійматися, височіти, рости» | індоєвропейська |
| celіs «коліно» | латиська |
| kelỹs «коліно» | литовська |
| член «член (організації); частина тіла; артикль; стаття закону» | македонська |
| cłonk «тс.» | нижньолужицька |
| Gelenk «суглоб» | німецька |
| człon «член, складник, ланка» | польська |
| *hlenk- | прагерманська |
| *čеlnъ «член» (з раннім переходом е › о) | праслов’янська |
| kolěno «коліно; кривина; покоління, рід» | праслов’янська |
| член «член» | російська |
| н «член (організації); суглоб; стаття закону» | сербохорватська |
| člеn «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» | словацька |
| článok «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» | словацька |
| člén «артикль; параграф»«член (організації)» | словенська |
| člán «артикль; параграф»«член (організації)» | словенська |
| челено́ «три нижніх ряди кола зрубу» | українська |
| членъ «частина тіла» | українська |
| чланъкъ | українська |
| челонъ «тс.» | українська |
| члѣнъ «частина тіла» | церковнослов’янська |
| člеn «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» | чеська |
| článek «член (організації); артикль»«суглоб; стаття» | чеська |
| *kеlnъ | ? |
| kálnas «гора» | ? |
| kélti «піднімати» | ? |
| ķe̦l˜na «нога курки» | ? |
| ϰω̃λον «частина тіла (член)» | ? |
| ϰολωνός «пагорок» | ? |
| *klenk- | ? |
| значення «член якоїсь організації» | ? |
| початкового «член суду» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України