ЗУХВАЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
зухва́лий
запозичення з польської мови;
п. zuchwały (‹zufały), як і ч. zoufalý «відчайдушний, убивчий, безнадійний», слц. zúfalý, нл. zufały, zuchwały «тс.», є результатом видозміни давнішого zupwały «такий, що втратив віру, надію», пов’язаного з дієсловом *zupwać, яке розкладається на префікс z- і дієслово *upwać, що зводиться до псл. *upъvati «мати певну віру, надію»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зухва́лець
зухва́льний
зухва́льство
роззухва́литися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zufały | нижньолужицька |
| zuchwały «тс.» | нижньолужицька |
| zuchwały (‹zufały) | польська |
| zupwały «такий, що втратив віру, надію» | польська |
| *zupwać | польська |
| *zupwać | польська |
| zufały | польська |
| *upъvati «мати певну віру, надію» | праслов’янська |
| zúfalý | словацька |
| zoufalý «відчайдушний, убивчий, безнадійний» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України