ЗУБРЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
зуб
псл. zǫbъ;
споріднене з лит. žam̃bas «гострий предмет, грань балки, лезо», раніше «загострений кілок», žam̃bis «соха», žémbėti «пускати паростки, проростати», žem̃bti «кроїти, різати», лтс. zùobs «зуб», алб. [dhąmp, dhëmp] «тс.», гр. γόμφος «кілочок, цвях, зуб», двн. kamb «гребінь», ав. zəmbayaδvəm «подрібнюєте», тох. A kam «зуб», тох. В keme «тс.», дінд. jámbhaḥ «зуб» паща», jambháyati «подрібнює, перетворює на порошок»;
іє. *g’ombhos «виступ, те, що виросло» ‹*g’en «народжуватися»;
р. бр. зуб, др. зубъ, п. ząb, ч. слц. вл. нл. zub, полаб. zǫb, болг. зъб, схв. зŷб, м. заб, слн. zób, стсл. зѫбъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беззу́бий
беззу́бість
ви́зубень
ви́зубити
за́зуб
зазубела́ти
«загнуздати»
за́зубень
за́зубець
зазуби́ти
зазу́блений
зазу́бний
зазу́бник
зазу́брити
зазубча́стий
зу́бʼя
«зубці»
(тех.)
зуба́длати
«гнуздати»
(коня)
зуба́нь
«людина з великими зубами»
зуба́р
«кривобочка, Chromis castanca»
(зоол.)
зуба́рик
«тс.»
зуба́стий
зуба́тий
зуба́ха
«зубата людина»
зуба́ч
«кривозуб, Dentex vulgaris»
(клеватий)] (зоол.)
зубедла́ти
зубе́ла
«вуздечка»
зубе́лити
«тс.»
зубе́ло
«залізна частина вудила, що закладають у рот коневі»
зу́бельний
«ручний (кінь)»
зубе́ць
зуби́лко
зуби́ло
зуби́льний
зуби́ти
зуби́тися
«проростати»
(про картоплю)
зу́бка
«сорт цибулі з маленькими довгастими цибулинами»
зубковастий
зубко́ва́тий
зубкува́ти
«робити зубці на полях, по краях»
зубни́й
зубни́к
зубо́ва́тий
зубо́вий
зубо́к
зу́бря
«людина із стертими передніми зубами»
зубцьо́ватий
зубцюва́ти
зубцюва́тий
зубча́к
«зубчасте колесо»
зубча́стий
зубча́тий
зубча́тка
(тех.)
назу́блювати
назу́бок
недозу́бний
«той, хто має не всі зуби»
позуби́тись
«трохи прорости»
роззумбела́ти
«розгнуздати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zəmbayaδvəm «подрібнюєте» | авестійська |
| dhąmp «тс.» | албанська |
| dhëmp | албанська |
| зуб | білоруська |
| зъб | болгарська |
| zub | верхньолужицька |
| γόμφος «кілочок, цвях, зуб» | грецька |
| kamb «гребінь» | давньоверхньонімецька |
| jámbhaḥ «зуб» | давньоіндійська |
| jambháyati «подрібнює, перетворює на порошок» | давньоіндійська |
| зубъ | давньоруська |
| *g'ombhos «виступ, те, що виросло» | індоєвропейська |
| *g'en «народжуватися» | індоєвропейська |
| zùobs «зуб» | латиська |
| žam̃bas «гострий предмет, грань балки, лезо» | литовська |
| žam̃bis «соха» | литовська |
| žémbėti «пускати паростки, проростати» | литовська |
| žem̃bti «кроїти, різати» | литовська |
| заб | македонська |
| zub | нижньолужицька |
| zǫb | полабська |
| ząb | польська |
| zǫbъ | праслов’янська |
| зуб | російська |
| зŷб | сербохорватська |
| zub | словацька |
| zób | словенська |
| зѫбъ | старослов’янська |
| kam «зуб» | тохарська А |
| keme «тс.» | тохарська В |
| zub | чеська |
зубр
балто-слов’янські назви зубра мають ряд паралелей у кавказьких мовах (Иванов Античная балканистика І 53–54);
сумнівним видається й порівняння (Petersson Ar. Arm. St. 20) псл. *zǫbrъ «болотяна тварина» з дінд. jambālaḥ «болото, трясовина» або пов’язання (Фасмер II 107) з псл. zǫbъ «зуб»;
немає достатніх підстав для припущення (Буга ИОРЯС 17/1, 45, RR II 678–679) про запозичення праслов’янської форми з ятвязької (ятв. *sambris› сл. *сѫбрь);
споріднене з лит. stum̃bras «зубр», лтс. sumbrs, sūbrs «тс.», прус. wissambris «тур»;
псл. *zǫbkъ;
р. зубр, [зубрь, изу́бр], бр. зубр, др. зубрь, п. żubr, ч. слц. вл. zubr, болг. зу́бър, схв. зу̏бар, слн. zóber, стсл. зѫбръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жуброви́й
зу́бір
«дикий кабан, вепр»
зубреня́
зубро́вий
зу́бровий
зубря́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зубр | білоруська |
| зу́бър | болгарська |
| zubr | верхньолужицька |
| jambālaḥ «болото, трясовина» | давньоіндійська |
| зубрь | давньоруська |
| sumbrs | латиська |
| sūbrs «тс.» | латиська |
| stum̃bras «зубр» | литовська |
| żubr | польська |
| *zǫbrъ «болотяна тварина» | праслов’янська |
| zǫbъ «зуб» | праслов’янська |
| *zǫbkъ | праслов’янська |
| wissambris «тур» | прусська |
| зубр | російська |
| зубрь | російська |
| изу́бр | російська |
| зу̏бар | сербохорватська |
| *сѫбрь | слов’янські |
| zubr | словацька |
| zóber | словенська |
| зѫбръ | старослов’янська |
| zubr | чеська |
| *sambris | ? |
зубри́ти
очевидно, запозичення з російської мови;
р. зубри́ть проникло в літературну мову з шкільного арго, де утворилось лексико-семантичним способом на базі зубри́ть «насікати зубці» › «виконувати важку монотонну роботу», похідного від *zǫbrъ «зуб» (Шанский ЭСРЯ II 6, 113);
за іншим поглядом (Фасмер II 107–108), р. зубри́ть є калькою нім. büffeln «тс.» (від Büffel «буйвіл»), що вже в XVI ст. вживалось на означення важкої праці;
на російському ґрунті основа з вихідним значенням «буйвіл» була замінена основою зубр, хоч цей зв’язок невмотивований, бо зубри не виконують важкої роботи, через що й усе припущення сумнівне;
спроба пов’язати з нім. ochsen «зубрити» від Ochs «віл» (Желтов ФЗ 1875/3, 7) безпідставна;
бр. зубры́ць, болг. зу́бря;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зубри́ло
зубри́стка
зубрі́й
зубря́чка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зубры́ць | білоруська |
| зу́бря | болгарська |
| büffeln | німецька |
| Büffel «буйвіл» | німецька |
| ochsen «зубрити» | німецька |
| Ochs «віл» | німецька |
| *zǫbrъ «зуб» | праслов’янська |
| зубри́ть | російська |
| зубри́ть «тс.» (від Büffel «буйвіл») | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України