ЗУБАСТОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
зуб
псл. zǫbъ;
споріднене з лит. žam̃bas «гострий предмет, грань балки, лезо», раніше «загострений кілок», žam̃bis «соха», žémbėti «пускати паростки, проростати», žem̃bti «кроїти, різати», лтс. zùobs «зуб», алб. [dhąmp, dhëmp] «тс.», гр. γόμφος «кілочок, цвях, зуб», двн. kamb «гребінь», ав. zəmbayaδvəm «подрібнюєте», тох. A kam «зуб», тох. В keme «тс.», дінд. jámbhaḥ «зуб» паща», jambháyati «подрібнює, перетворює на порошок»;
іє. *g’ombhos «виступ, те, що виросло» ‹*g’en «народжуватися»;
р. бр. зуб, др. зубъ, п. ząb, ч. слц. вл. нл. zub, полаб. zǫb, болг. зъб, схв. зŷб, м. заб, слн. zób, стсл. зѫбъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беззу́бий
беззу́бість
ви́зубень
ви́зубити
за́зуб
зазубела́ти
«загнуздати»
за́зубень
за́зубець
зазуби́ти
зазу́блений
зазу́бний
зазу́бник
зазу́брити
зазубча́стий
зу́бʼя
«зубці»
(тех.)
зуба́длати
«гнуздати»
(коня)
зуба́нь
«людина з великими зубами»
зуба́р
«кривобочка, Chromis castanca»
(зоол.)
зуба́рик
«тс.»
зуба́стий
зуба́тий
зуба́ха
«зубата людина»
зуба́ч
«кривозуб, Dentex vulgaris»
(клеватий)] (зоол.)
зубедла́ти
зубе́ла
«вуздечка»
зубе́лити
«тс.»
зубе́ло
«залізна частина вудила, що закладають у рот коневі»
зу́бельний
«ручний (кінь)»
зубе́ць
зуби́лко
зуби́ло
зуби́льний
зуби́ти
зуби́тися
«проростати»
(про картоплю)
зу́бка
«сорт цибулі з маленькими довгастими цибулинами»
зубковастий
зубко́ва́тий
зубкува́ти
«робити зубці на полях, по краях»
зубни́й
зубни́к
зубо́ва́тий
зубо́вий
зубо́к
зу́бря
«людина із стертими передніми зубами»
зубцьо́ватий
зубцюва́ти
зубцюва́тий
зубча́к
«зубчасте колесо»
зубча́стий
зубча́тий
зубча́тка
(тех.)
назу́блювати
назу́бок
недозу́бний
«той, хто має не всі зуби»
позуби́тись
«трохи прорости»
роззумбела́ти
«розгнуздати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zəmbayaδvəm «подрібнюєте» | авестійська |
| dhąmp «тс.» | албанська |
| dhëmp | албанська |
| зуб | білоруська |
| зъб | болгарська |
| zub | верхньолужицька |
| γόμφος «кілочок, цвях, зуб» | грецька |
| kamb «гребінь» | давньоверхньонімецька |
| jámbhaḥ «зуб» | давньоіндійська |
| jambháyati «подрібнює, перетворює на порошок» | давньоіндійська |
| зубъ | давньоруська |
| *g'ombhos «виступ, те, що виросло» | індоєвропейська |
| *g'en «народжуватися» | індоєвропейська |
| zùobs «зуб» | латиська |
| žam̃bas «гострий предмет, грань балки, лезо» | литовська |
| žam̃bis «соха» | литовська |
| žémbėti «пускати паростки, проростати» | литовська |
| žem̃bti «кроїти, різати» | литовська |
| заб | македонська |
| zub | нижньолужицька |
| zǫb | полабська |
| ząb | польська |
| zǫbъ | праслов’янська |
| зуб | російська |
| зŷб | сербохорватська |
| zub | словацька |
| zób | словенська |
| зѫбъ | старослов’янська |
| kam «зуб» | тохарська А |
| keme «тс.» | тохарська В |
| zub | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України