ЗОЛОТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зо́лото
іє. *g’holt-, *gʼhel «жовтий, жовто-зелений», первісне значення якого, очевидно, було «блискучожовтий»;
споріднене з сx.-лит. žeĩtas «золотий, золотисто-жовтий», лтс. zèlts (‹*g’helt) «золото; золотий», двн. днн. gold (‹*gʼhl̥t-), гот. gulþ, ав. zaranya «золото», zairi- «жовтий, золотистий», дінд. híraḥyam «золото», háriḥ «золотистожовтий, зеленуватий»;
псл.*zоltо;
р. зо́лото, бр. зо́лата, др. золото, п. вл. нл. złoto, ч. слц. zlato, полаб. zlȧtə, болг. м. зла́то, схв. злȃто, слн. zlató, стсл. злато;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дозоло́чувати
золота́вий
золота́р
золотаре́нко
золотари́ха
золотарі́вна
золота́стий
золо́тець
«червінець»
золоти́й
«червінець; монета в 15 коп.»
золоти́й
золоти́ло
«матеріал для позолоти»
золоти́льник
золоти́нець
«золота кулька»
золоти́стий
золоти́ти
золоти́тися
золоти́ще
«родовище золота»
золоті́ти
золоття́
«золоті нитки, золоті речі»
золо́чений
обзоло́та
па́золоть
«позолота»
перезоло́чувати
позолі́тка
позоло́та
позолоти́стий
позоло́тка
позолотник
позоло́тня
по́золоть
при́золотка
про́золоть
«золотистий відтінок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zaranya «золото» | авестійська |
| zairi- «жовтий, золотистий» | авестійська |
| зо́лата | білоруська |
| зла́то | болгарська |
| złoto | верхньолужицька |
| gulþ | готська |
| gold (‹*gʼh$lt-) | давньоверхньонімецька |
| *gʼhl̥t- | давньоверхньонімецька |
| híraḥyam «золото» | давньоіндійська |
| háriḥ «золотистожовтий, зеленуватий» | давньоіндійська |
| gold (‹*gʼh$lt-) | давньонижньонімецька |
| золото | давньоруська |
| *g'holt- | індоєвропейська |
| *gʼhel- «жовтий, жовто-зелений» | індоєвропейська |
| *gʼhel «блискучожовтий» | індоєвропейська |
| zèlts «золото; золотий» (‹*g’helt) | латиська |
| *g'helt | латиська |
| зла́то | македонська |
| złoto | нижньолужицька |
| zlȧtə | полабська |
| złoto | польська |
| зо́лото | російська |
| злȃто | сербохорватська |
| zlato | словацька |
| zlató | словенська |
| злато | старослов’янська |
| zlato | чеська |
| žeĩtas «золотий, золотисто-жовтий» | ? |
гу́льден «грошова одиниця в деяких європейських країнах»
запозичення з німецької мови;
нім. Gúlden виникло на основі словосполучення свн. guldīn pfenninc «золотий пфенінг» (снідерл. gulden florijn «тс.»);
форма gulden відповідає нвн. golden «золотий», повʼязаному з Gold «золото», спорідненим з псл. *zolto, укр. зо́лото;
р. гу́льден, бр. гу́льдэн, п. слц. gulden, болг. гу́лден, схв. гỳлден, слн. gúlden;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́льдэн | білоруська |
| гу́лден | болгарська |
| Gúlden | німецька |
| golden «золотий» | нововерхньонімецька |
| gulden | польська |
| *zolto | праслов’янська |
| гу́льден | російська |
| гỳлден | сербохорватська |
| guldīn pfenninc «золотий пфенінг» (снідерл. gulden florijn «тс.») | середньоверхньнімецька |
| gulden | словацька |
| gúlden | словенська |
| зо́лото | українська |
| Gold «золото» | ? |
жерде́ля «сорт дрібних абрикосів, Armeniaca vulgáris» (бот.)
тур. zerdali (сорт, абрикосів) походить від перс. zardālu «золотий плід», у якому компонент zard «золотий» є етимологічним відповідником псл. *zolto, укр. зо́лото;
запозичення з турецької мови;
Р [жердела́, жердёл];
Фонетичні та словотвірні варіанти
жердела́
жерделі́вка
же́рдель
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zardālū «золотий плід» | перська |
| zard «золотий» | перська |
| *zolto | праслов’янська |
| жердела́ | російська |
| жердёл | російська |
| zerdali (сорт, абрикосів) | турецька |
| зо́лото | українська |
зла́то «золото»
запозичення з церковнослов’янської мови;
ц.-сл. злато відповідає укр. золо́то (див.);
р. др. зла́то;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злати́та
«золотити»
зла́тка
«Buprestis L.»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зла́то | давньоруська |
| зла́то | російська |
| золо́то | українська |
| злато | ? |
зло́то
п. złoto, як і вл. нл. złoto, відповідає укр. зо́лото (див.);
запозичення з польської мови;
бр. [зло́та], др. зло́то;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злі́тце
злот
«монета в 15 коп.»
злота́вий
злота́рник
злота́рчик
зло́тий
(грошова одиниця Польщі)
злоти́стий
злоти́ти
злоткі́вець
злотко́вець
«тс.»
зло́тни́к
«золотар; [світлячок; вид жіночої прикраси Ж]»
позлі́тка
позло́та
позло́тець
позлоти́стий
позло́тка
позлочи́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зло́та | білоруська |
| złoto | верхньолужицька |
| зло́то | давньоруська |
| złoto | нижньолужицька |
| złoto | польська |
| зо́лото | українська |
зо́лотень «золотень жовтий, Asphodelus luteus L.» (бот.)
зумовлені переважно жовтим кольором квіток або плодів рослин;
назви пов’язані з зо́лото;
р. золота́рник «золотушник», золотни́к «перстач; золототисячник», золоту́шник «Solidago L.», златник «золотень», бр. [залатнічок] «герань криваво-червона», [су́мнік залаці́сты] «золотушник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
золотачка
«жовтяниця черговолиста, Chrysosplenium alternifolium L.»
золотинь
«смородина золотиста, Ribes aureum Pursh.»
золотни́к
«перстач, Potentilla tormentilla Neck. Г, Mak; герань криваво-червона, Geranium sanguineum L. Г; перстач золотистий, Potentilla aurea L. Mak; парило звичайне, Agrimonia eupatoria L. Mak; золототисячник, Centaurium Hill. Mak; родовик лікарський, Sanguisorba officinalis L. Mak; ромашка лучна, злотоцвіт, Chrysanthemum leucanthemum L.; повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe Mak»
золотниця
«плакун верболистий, Lуthrum salicaria L.»
золотозіль
«тс.»
золото́чник
«золотушник звичайний, Solidago L.»
золотуха
«тс.»
золоту́шник
«Solidago L.»
золотячка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| залатнічок «герань криваво-червона» | білоруська |
| су́мнік залаці́сты «золотушник» | білоруська |
| золота́рник «золотушник» | російська |
| золотни́к «перстач; золототисячник» | російська |
| золоту́шник «Solidago L.» | російська |
| златник «золотень» | російська |
| зо́лото | ? |
золотни́к «міра ваги в 1/96 фунта, за метричною системою « 4,266 г» (заст.)
похідне утворення від зо́лото;
в давньоруську епоху золота монета в 4,266 г була одночасно й мірою ваги;
р. золотни́к, бр. залатні́к, др. золотьникъ «золота монета», п. zołotnik (з рос.), ч. zlatník (заст.) «монета в один золотий», ч. слц. zolotnik (з рос.), болг. золотни́к (з рос.), схв. злȁтнӣк «золота монета», стсл. златникъ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| залатні́к | білоруська |
| золотни́к (з рос.) | болгарська |
| золотьникъ «золота монета» | давньоруська |
| zołotnik (з рос.) | польська |
| золотни́к | російська |
| злȁтнӣк «золота монета» | сербохорватська |
| zolotnik (з рос.) | словацька |
| златникъ «тс.» | старослов’янська |
| zlatník «монета в один золотий» (заст.) | чеська |
| zolotnik (з рос.) | чеська |
| зо́лото | ? |
золотоборо́дник «Chrysopogon Triп.» (бот.)
складне слово, утворене з основ слів зо́лото і борода́;
назва зумовлена, очевидно, жовтим кольором висушеного коріння, з якого виготовляють щітки;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зо́лото | ? |
| борода́ | ? |
золотопе́ра «ситник розлогий, Juncus effusus» (бот.)
складне слово, утворене, очевидно, з основ слів зо́лото і перо́;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зо́лото | ? |
| перо́ | ? |
золоту́ха (застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів)
назва зумовлена, очевидно, специфічними виділеннями жовтого забарвлення;
похідне утворення від золоти́й у значенні «жовтий, золотистий»;
р. золоту́ха, бр. залату́ха, слн. zlaténica «жовтуха»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
золоту́шний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| залату́ха | білоруська |
| золоту́ха | російська |
| zlaténica «жовтуха» | словенська |
| золоти́й «жовтий, золотистий» | ? |
на́золоті (у виразі [так, як н.] про потаємне сильне бажання)
характер семантичного зв’язку з іменником зо́лото чи прикметником золоти́й неясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зо́лото | українська |
| золоти́й | українська |
клейно́д «коштовність; знак влади»
запозичення з середньоверхньонімецької мови;
свн. kleinôt, kleinât (›нвн. Kleinod, звідки сучасні форми з д) «художньо виконана дрібничка» пов’язане з klein «малий, дрібний», у свн. також «чистий, гарний, витончений», що зводиться до іє. *g’el- «блищати, світитися», варіантної форми до *g’hel-, звідки псл. *zolto, укр. зо́лото;
р. клейноды «коштовності; знаки влади», ст. клейнотъ «знак, клеймо» (XVII ст.), п. klejnot «коштовність, зокрема дорогоцінний камінь; (давніше) родовий герб», ч. слц. klenot «коштовність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клейнодець
«ювелір»
клейнодець
«ювелір»
клейно́ти
«коштовності; регалії»
(мн.)
клейнотъ
«дорогоцінність, скарб (1572); прикраса, намисто (1627)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *g'el- «блищати, світитися» | індоєвропейська |
| *g'hel- | індоєвропейська |
| Kleinod | нововерхньонімецька |
| klejnot «коштовність, зокрема дорогоцінний камінь; (давніше) родовий герб» | польська |
| *zolto | праслов’янська |
| клейноды «коштовності; знаки влади» | російська |
| клейно́тъ «знак, клеймо» (XVII ст.) | російська |
| kleinôt | середньоверхньнімецька |
| klein «малий, дрібний» | середньоверхньнімецька |
| kleinât | середньоверхньнімецька |
| klenot «коштовність» | словацька |
| зо́лото | українська |
| klenot «коштовність» | чеська |
ко́лпи́ця «косар, Platalea leucorodia L.» (орн.)
р. колпи́ца, ко́лпик «косар», [колпь] «тс.», ст. колпь «якийсь білий птах», як і п. (каш.) [kiełp] «лебідь», слнц. [kөup, kөuṕ] «тс.», ч. kolpík «косар», вл. kołp «лебідь», схв. [kȗp] «тс.», зводяться до псл. *kъlрь «лебідь», очевидно, спорідненого з лит. gulbė «лебідь», gulbis, лтс. gùlbis, прус. gulbis «тс.»;
далі можливе пов’язання або з днн. galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися», свн. gelpfen «кричати, ревти», gelfen «тс.», дісл. gialpa «вихвалятися», що зводяться до звуконаслідувального іє. *ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом), або з іє. *g’hel- «блищати, сяяти; виблискувати», до якого зводяться також споріднені укр. зо́лото, зеле́ний, жо́втий і под. (у такому випадку назва птаха могла бути зумовлена його сніжно-білим забарвленням, як у псл. *olb ǫdb «лебідь», укр. ле́бідь);
значення «колпиця, косар», очевидно, у східнослов’янських мовах з’явилося вторинно замість початкового «лебідь»;
ч. kolpík є запозиченням з російської мови;
звукові форми з ол (замість закономірного для української мови ов) запозичені з російської і, можливо, чеської мов;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ковпик
колпа́
ко́лпик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kołp «лебідь» | верхньолужицька |
| gialpa «вихвалятися» | давньоісландська |
| galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися» | давньонижньонімецька |
| *ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом) | індоєвропейська |
| *g'hel- «блищати, сяяти; виблискувати» | індоєвропейська |
| gùlbis | латиська |
| gulbė «лебідь» | литовська |
| kiełp «лебідь» (каш.) | польська |
| *k «лебідь» | праслов’янська |
| gulbis «тс.» | прусська |
| колпи́ца | російська |
| kȗp «тс.» | сербохорватська |
| gelpfen «кричати, ревти» | середньоверхньнімецька |
| kөup, kөuṕ «тс.» | словінцький |
| зо́лото | українська |
| kolpík «косар» | чеська |
| kolpík | чеська |
| ко́лпик «косар» | ? |
| колпь «тс.» | ? |
| колпь «якийсь білий птах» | ? |
| gulbis | ? |
| gelfen «тс.» | ? |
| зеле́ний | ? |
| жо́втий | ? |
| значення «колпиця, косар» | ? |
| початкового «лебідь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України