ЗОЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зола́ «попіл; луг з попелу»
псл. zola, пов’язане з *zolto «золото», zelenъ «зелений»;
споріднене з лит. žilas «сивий», лтс. zils «голубий», гр. χολή «жовч»;
вважається також (Machek ESJČ 718) запозиченням з німецької мови (нвн. Sole «ропа, соляна вода»);
зіставлялося ще з дангл. соl «вугілля», англ. koal, двн. kolo, нвн. Kohle «тс.», дінд. jválati «горить, палає» (Младенов 194; БЕР І 652);
р. зола́ «попіл», п. нл. zoła «луг з попелу», ч. слц. zola, вл. zoło, болг. зола́ «тс.», слн. zolá «попіл»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́зол
«осад золи»
відзо́л
«розчин із золи та вапна для бучення шкур»
відзо́лювати
зільни́к
«золільник»
зільни́ця
«жлукто»
зо́ливо
«луг, лужіння»
золи́ти
золі́йник
«золільник»
золі́льник
«великий чавун, у якому гріють воду для зоління білизни»
золі́нний
золі́нник
«тс.»
зо́лка
«зоління»
зо́льний
зольни́к
«нижня частина топки під колосниковою решіткою; піддувало»
(тех.)
зо́льник
«археологічна пам’ятка у вигляді курганоподібного насипу з шарами попелу»
зольни́ця
«зільниця»
зо́льність
«вміст золи у паливі»
золяни́к
«той, хто купував золу на миловарні заводи; чан, у якому бучать шкури у золі й вапні»
золя́рня
опазоли́тися
«ошпаритися лугом»
опідзо́лений
«бідний на солі, з високою кислотністю»
(про ґрунт)
па́зілки
«рештки попелу після зоління»
пазоли́на
«шматок глини або цеглини, що відпав від печі»
па́золки
«тс.»
перезі́л
«перезолювання»
підзі́л
підзо́л
«неродючий, бідний на поживні речовини ґрунт білястого кольору»
підзо́листий
підзо́льник
«тс.»
позо́лки
«рештки попелу після зоління»
поозо́лювати
«ошпарити, опекти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koal | англійська |
| зола́ «тс.» | болгарська |
| zoło | верхньолужицька |
| χολή «жовч» | грецька |
| соl «вугілля» | давньоанглійська |
| kolo | давньоверхньонімецька |
| jválati «горить, палає» | давньоіндійська |
| zils «голубий» | латиська |
| žilas «сивий» | литовська |
| zoła «луг з попелу» | нижньолужицька |
| Kohle «тс.» | нововерхньонімецька |
| zoła «луг з попелу» | польська |
| zola | праслов’янська |
| *zolto «золото» | праслов’янська |
| zelenъ «зелений» | праслов’янська |
| зола́ «попіл» | російська |
| zola | словацька |
| zolá «попіл» | словенська |
| zola | чеська |
зола́ «холодний вологий вітер восени чи навесні»
можливо, пов’язане з зола́ «луг з попелу», метафорично переосмисленим (вітер, їдкий, як зола, луг);
неясне;
бр. золь «вологість, сльота, болото»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
золова́то
«хмарно, холодно й вітряно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| золь «вологість, сльота, болото» | білоруська |
| зола́ «луг з попелу» | ? |
бе́резі́ль «березень» (заст.)
псл. berzozolъ *berzozolъ), утворене з основ *berz«береза» і *zol-, що тлумачиться по-різному: як різновид кореня zel- «зелений» (Фасмер І 154; Горяев 16; ЭССЯ 1, 207), як пов’язане з укр. [зола] «березовий сік» (? Miklosich DWA 17, 2) або як тотожне з укр. зола́ «попіл», що мало означати спалювання берез навесні перед оранкою (Кравчук УМШ 1955/3, 61; Hołyńska-Baranowa 35–39; Sł. prasł. T 212);
др. березозолъ, стсл. брѣзозолъ. (брѣзозеръ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
березозі́л
березозі́ль
березо́ль
бєрезозо́л
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| березозолъ | давньоруська |
| berzozolъ | праслов’янська |
| зола «березовий сік» (? Miklosich DWA 17, 2) | українська |
| зола́ «попіл» | українська |
| *berz «береза» | ? |
| *zol- | ? |
| zel- «зелений» | ? |
зваля́рник «жлукто»
очевидно, результат контамінації слова [зваря́льник] «тс.», похідного від [зваря́ти] «золити шмаття», і незасвідченої форми *золярник (пор. [золя́рня] «жлукто»), похідного від золи́ти, зола́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зваря́льник «тс.» | ? |
| зваря́ти «золити шмаття» | ? |
| *золярник (пор. [золя́рня] «жлукто») | ? |
| золи́ти | ? |
| зола́ | ? |
попелю́шка «замазура» (назва казкового персонажа)
похідне утворення від по́піл (пор. р. зо́лушка «тс.» від зола́ «попіл»);
очевидно, калька нвн. Aschenbrödel (пов’язаного з Asche «попіл») або фр. cendrillon (від сеndre «попіл»);
пізня фіксація нвн. Aschenbrödel (XVI–XVII ст.), до того ж з початковим значенням «кухарчук», схиляє до думки про запозичений (калькований) характер відповідних слів у німецькій, як і в інших германських мовах (шв. askunge «попелюшка», від aska «попіл», англ. cinderella від cinders «попіл»), і про територію західнороманських мов, зокрема французької, як про вихідну зону формування слова;
ч. popelka, слц. popeluša, popoluška, вл. нл. popjelawa, popjelinka, болг. попеля́шка, м. пепелашка, пепелка, схв. пепѐљуга, слн. pepélčica, pepélka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
попелю́х
попеля́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cinderella | англійська |
| cinders | англійська |
| попеля́шка | болгарська |
| popjelawa | верхньолужицька |
| popjelinka | верхньолужицька |
| пепелашка | македонська |
| пепелка | македонська |
| popjelawa | нижньолужицька |
| popjelinka | нижньолужицька |
| Asche | німецька |
| Asche | німецька |
| Aschenbrödel (пов’язаного з Asche «попіл») | нововерхньонімецька |
| Aschenbrödel | нововерхньонімецька |
| зо́лушка | російська |
| зола́ | російська |
| зо́лушка | російська |
| зола́ | російська |
| зо́лушка | російська |
| зола́ | російська |
| пепѐљуга | сербохорватська |
| popeluša | словацька |
| popoluška | словацька |
| pepélčica «тс.» | словенська |
| pepélka «тс.» | словенська |
| по́піл (пор. р. зо́лушка «тс.» від зола́ «попіл») | українська |
| cendrillon (від сеndre «попіл») | французька |
| сеndre | французька |
| сеndre | французька |
| popelka | чеська |
| askunge | шведська |
| aska | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України