ЗОЗУЛЯСТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
зозу́ля «(орн.) Cuculus L.; [віл темно-сірої масті]»
Я;
псл. *žegъzulja ‹*žegъz-a;
споріднене з лит. gegeužė˜, gegė˜, gẽgė, лтс. dzęguze, прус. geguse, дісл. gaukr, двн. geuh;
іє. *ge-gu-gʼ-, очевидно, звуконаслідувальне;
сучасна форма виникла внаслідок асиміляції й спрощення приголосних;
припущення Булаховського (ИАН ОЛЯ VII 108–109) про запозичення слова у східнослов’янські мови із західнослов’янських не знайшло підтримки;
р. [жегозу́ля заго́за, зозу́ля], бр. зязю́ля, др. зогзуля, зегула, п. gżegżółka, ч. žež(h)ule, слц. žežhulica;
Фонетичні та словотвірні варіанти
завзу́ля
зазу́лька
«сонечко»
(ент.)
зазу́ля
зизу́ля
зовзи́ля
зовзу́ля
зозуленя́
зо́зуль
«самець зозулі»
зозу́лька
зозульник
«тс.»
зозу́ля нічна
«дрімлюга, Caprimulgus europaeus L.»
(орн.)
зозуля́стий
зозуля́ти
«кувати, пророкувати»
зозу́лячий
зузули́на
зузу́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зязю́ля | білоруська |
| geuh | давньоверхньонімецька |
| gaukr | давньоісландська |
| зогзуля | давньоруська |
| зегула | давньоруська |
| dzęguze | латиська |
| gegeužė˜ | литовська |
| gegė˜ | литовська |
| gẽgė | литовська |
| gżegżółka | польська |
| *žegъzulja | праслов’янська |
| geguse | прусська |
| жегозу́ля | російська |
| заго́за | російська |
| žežhulica | словацька |
| зозу́ля | українська |
| žež(h)ule | чеська |
| *ge-gu-gʼ- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України