ЗНАХУР — ЕТИМОЛОГІЯ
зна́ха́р
псл. [znахаrъ, znахоrъ], похідне від znati «знати»;
виникло, очевидно, як табуїстична назва чаклунів;
припускалась (Machek ESJČS 586) проміжна дієслівна форма znacha-ti;
р. зна́харь, бр. болг. діал. знаха́р, др. знахарь, знахорь, п. znachor, слц. znachar;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зна́харка
знахарювати
зна́хор
зна́хорка
знахорови́тий
знахорюва́ти
зна́хур
зна́хурка
знахурови́тий
роззна́хур
«знахар»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| знаха́р | білоруська |
| знаха́р (діал.) | болгарська |
| знахарь | давньоруська |
| знахорь | давньоруська |
| znati «знати» | польська |
| znachor | польська |
| znахаrъ | праслов’янська |
| znахоrъ | праслов’янська |
| зна́харь | російська |
| znachar | словацька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України