ЗНАХАР — ЕТИМОЛОГІЯ

зна́ха́р

псл. [znахаrъ, znахоrъ], похідне від znati «знати»;
виникло, очевидно, як табуїстична назва чаклунів;
припускалась (Machek ESJČS 586) проміжна дієслівна форма znacha-ti;
р. зна́харь, бр. болг. діал. знаха́р, др. знахарь, знахорь, п. znachor, слц. znachar;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зна́харка
знахарювати
зна́хор
зна́хорка
знахорови́тий
знахорюва́ти
зна́хур
зна́хурка
знахурови́тий
роззна́хур «знахар»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
знаха́р білоруська
знаха́р (діал.) болгарська
знахарь давньоруська
знахорь давньоруська
znati «знати» польська
znachor польська
znахаrъ праслов’янська
znахоrъ праслов’янська
зна́харь російська
znachar словацька

віду́н «волхв, чаклун, знахар, лікар; [відьмак Ж]» (заст.)

похідне утворення від ві́дати, др. вѣдати;
відуни у давній Русі пророкували майбутнє, лікували хвороби, зокрема замовлянням та заклинанням їх (Історія УPCP І 1967, 47);
пор. зна́хар, зна́тник від дієслова зна́ти;
р. веду́н, др. вѣдунъ «чаклун, знахар»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вѣдати давньоруська
вѣдунъ «чаклун, знахар» давньоруська
веду́н російська
ві́дати ?
зна́хар ?
зна́тник ?
зна́ти ?

да́ха «давалець»

похідні утворення від дієслова дава́ти;
форми, подібні до зна́хар, р. [жи́харь] «житель», можливо, пов’язані з давньою основою сигматичного аориста на -х- (пор. аорист 1 ос. одн. дахъ]. – Див. ще да́ти;
р. даха́, даха́рь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

да́xap «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
жи́харь «житель» російська
даха́ російська
даха́рь «тс.» українська
дава́ти ?
зна́хар ?
х- (пор. аорист 1 ос. одн. дахъ]. -- Див. ще да́ти. ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України