ЗНАХАР — ЕТИМОЛОГІЯ
зна́ха́р
псл. [znахаrъ, znахоrъ], похідне від znati «знати»;
виникло, очевидно, як табуїстична назва чаклунів;
припускалась (Machek ESJČS 586) проміжна дієслівна форма znacha-ti;
р. зна́харь, бр. болг. діал. знаха́р, др. знахарь, знахорь, п. znachor, слц. znachar;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зна́харка
знахарювати
зна́хор
зна́хорка
знахорови́тий
знахорюва́ти
зна́хур
зна́хурка
знахурови́тий
роззна́хур
«знахар»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| знаха́р | білоруська |
| знаха́р (діал.) | болгарська |
| знахарь | давньоруська |
| знахорь | давньоруська |
| znati «знати» | польська |
| znachor | польська |
| znахаrъ | праслов’янська |
| znахоrъ | праслов’янська |
| зна́харь | російська |
| znachar | словацька |
віду́н «волхв, чаклун, знахар, лікар; [відьмак Ж]» (заст.)
похідне утворення від ві́дати, др. вѣдати;
відуни у давній Русі пророкували майбутнє, лікували хвороби, зокрема замовлянням та заклинанням їх (Історія УPCP І 1967, 47);
пор. зна́хар, зна́тник від дієслова зна́ти;
р. веду́н, др. вѣдунъ «чаклун, знахар»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вѣдати | давньоруська |
| вѣдунъ «чаклун, знахар» | давньоруська |
| веду́н | російська |
| ві́дати | ? |
| зна́хар | ? |
| зна́тник | ? |
| зна́ти | ? |
да́ха «давалець»
похідні утворення від дієслова дава́ти;
форми, подібні до зна́хар, р. [жи́харь] «житель», можливо, пов’язані з давньою основою сигматичного аориста на -х- (пор. аорист 1 ос. одн. дахъ]. – Див. ще да́ти;
р. даха́, даха́рь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
да́xap
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жи́харь «житель» | російська |
| даха́ | російська |
| даха́рь «тс.» | українська |
| дава́ти | ? |
| зна́хар | ? |
| х- (пор. аорист 1 ос. одн. дахъ]. -- Див. ще да́ти. | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України