ЗНАМЕНИТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
знаме́но́
псл. znamę, пов’язане з znamъ «знаний, відомий», znati «знати»;
половина українських форм є новими кальками відповідних слів російської мови;
р. зна́мя, др. знамя, п. znamię «ознака», ч. znamení «знак, мітка», слц. znamienko, вл. znamjo, нл. znamje «тс.», болг. м. зна́ме, схв. знȁмен «символ, знак», слн. známenje «ознака», стсл. знамѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́знамок
«відбиток»
зна́м'я
«знамено; ознака, знак»
знаме́н
«знамено»
знамени́тий
знаме́нний
знаме́нник
знаме́нність
знаме́ння
знаменува́ти
зна́менуватися
«цілувати хрест»
знаменя́та
«значки або тавра на рогатій худобі в гуцулів»
зна́мка
«прикмета»
знамува́тися
«тс.»
ознаменува́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зна́ме | болгарська |
| znamjo | верхньолужицька |
| знамя | давньоруська |
| зна́ме | македонська |
| znamje «тс.» | нижньолужицька |
| znamię «ознака» | польська |
| znamę | праслов’янська |
| znamъ «знаний, відомий» | праслов’янська |
| znati «знати» | праслов’янська |
| зна́мя | російська |
| знȁмен «символ, знак» | сербохорватська |
| znamienko | словацька |
| známenje «ознака» | словенська |
| знамѧ | старослов’янська |
| znamení «знак, мітка» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України