ЗМИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
змій
псл. *zьmьjь, *zьmьja, пов’язане з zemja «земля»;
за походженням є табуїстичною назвою плазунів «земна істота; те, що повзає по землі», яка вживалася для відвернення зустрічей з небезпечними для життя отруйними зміями (пор. у зв’язку з цим ведмідь, р. медве́дь);
р. змей, змий, бр. змей, змяя́, др. змии, п. żmija, ч. zmije, слц. нл. zmija, вл. zmij, zmija, полаб. zmėjăk, болг. змей, змия́, м. змеј, змија, схв. змȃј, змùjа, слн. zmáj, zmíja, стсл. змига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзмі́їха
дзмій
змий
змієве́ць
«серпентин»
(мін.)
змії́ний
змії́стий
змії́тися
«звиватися»
змі́йки
«вид узору на писанці»
змійови́к
«жабник польовий, Filago arvensis L.»
(тех. і бот.)
змійовина́
«дорога між полями»
змійо́вина
«глибочезний яр»
змійча́
змію́к
«змій-самець»
змія́
змія́ра
«великий змій»
змія́стий
змія́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| змей | білоруська |
| змей | болгарська |
| змия́ | болгарська |
| zmij | верхньолужицька |
| zmija | верхньолужицька |
| змии | давньоруська |
| змеј | македонська |
| змија | македонська |
| zmija | нижньолужицька |
| zmėjăk | полабська |
| żmija | польська |
| *zьmьjь | праслов’янська |
| *zьmьja | праслов’янська |
| zemja «земля» | праслов’янська |
| медве́дь | російська |
| змей | російська |
| змий | російська |
| змяя́ | російська |
| змȃј | сербохорватська |
| змùjа | сербохорватська |
| zmija | словацька |
| zmáj | словенська |
| zmíja | словенська |
| змига | старослов’янська |
| ведмідь «земна істота; те, що повзає по землі» | українська |
| zmije | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України