ЗЛУЧИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

лу́чи́ти «єднати; з’єднувати;сполучати»

псл. lǫčiti, початково ітератив до *lękti «гнути, згинати, вигинати», пов’язане також з lǫкъ, укр. лук (зброя), lękъ, укр. ляк;
давнє значення частково збереглося в слн. lóčiti «гнути», ч. ст. lúčiti se «згинатися, хилитися», можливо, також в укр. [вилуча́тися] «триматися криво, мати викривлений хребет», [вилу́чуватися] «вигинатися дугою»;
пізніше, можливо, під впливом префіксальних утворень, відбулося розщеплення семантики слова на «з’єднувати» і «роз’єднувати»;
споріднене з лит. lankúoti «гнути, робити гнучким», lankýti «відвідувати», lánkioti «обходити», лтс. lùocît «нахиляти, направляти», прус. lunkis;
висловлювалась думка, що укр. [лучи́ти] «з’єднувати» є запозиченням з польської мови (Brückner 308);
р. [лучи́ть] «єднати», отлучи́ть, разлучи́ть, случи́ть, бр. лучы́ць «з’єднувати», др. лучити «відокремлювати», п. łączyć «з’єднувати, сполучати», ч. loučili «розділяти», ст. і поет. «з’єднувати», loučiti se «розлучатися, закінчуватися», ст. lúčiti «відокремлювати», слц. lúčit’ «тс.; розлучати», lúčit’ sa «прощатися, відходити», нл. łucyś «з’єднувати, в’язати», болг. лъ́ча «відокремлювати», лъ́ча се «відокремлюватися, уникати людей», м. лачи «відокремлювати, відлучати», схв. лýчити «ділити, відокремлювати», слн. ločíti «відокремлювати, розділяти; розрізняти», стсл. лѫчити «ділити, відокремлювати, розлучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́лука «виділення»
вилуча́ти «виділяти; відокремлювати і брати із стада (свою худобу); [вибирати Я]»
ви́лучка «виняток»
вилучний «винятковий»
відлуча́ти «відокремлювати; віднімати (дитину)»
відлуча́тися «відокремлюватися; розлучатися; виїжджати, виходити на якийсь час»
відлу́чення (від церкви)
відлу́чка
відлу́чний «відокремлений, такий, що відокремився»
відлу́чно «особливо, окремо»
долучи́ти «додати»
залу́ка «затягування в свою компанію; заманювання свійської тварини у двір чи до хліва Я; вербування, приманка, приєднання Пі»
залучи́ти
залу́чно «включно»
злу́ка «з’єднання»
злучи́ти
злу́чка
злу́чний «стосовний до злучки; [зговірливий, схильний Бі]»
злу́чованці «пара волів в упряжці»
луча́ти «тс.»
луча́тиси(са) «тс.»
лучба́ «зв’язування, комунікація; транспорт»
лучи́тися «єднатися, сполучатися»
лу́чка «низка»
наодлу́ці «відокремившись»
нерозлу́чний
позлучи́ти
получи́ти «з’єднати»
прилу́ка «приєднання»
прилучи́ти «додати, приєднати»
прилучи́тися «приєднатися»
розлу́к (у сполученні [на р. повідати] «говорити роздільно»)
розлуки «прощання, розлучення; [різниця ВеУг; знахарський засіб проти чаклування]»
розлу́чена «тс.»
розлу́чений
розлу́чення «розлука; розрив шлюбу»
розлу́чення «відокремлення своєї худоби від спільного стада після закінчення випасання на полонині»
розлучи́ти
розлучі́ння «тс.»
розлу́чний «пов’язаний з розлученням; [переконливий, ясний Нед]»
розлу́чник
розлу́чно «роздільно; розумно, зрозуміло, ясно»
розлучо́нка «жінка, яка розлучилася з чоловіком»
сполу́ка
сполу́чення
сполучи́мий
сполучи́ти
сполучний
сполу́чник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лучы́ць «з’єднувати» білоруська
лъ́ча «відокремлювати» болгарська
лъ́ча се «відокремлюватися, уникати людей» болгарська
лучити «відокремлювати» давньоруська
lùocît «нахиляти, направляти» латиська
lankúoti «гнути, робити гнучким» литовська
lankýti «відвідувати» литовська
lánkioti «обходити» литовська
лачи «відокремлювати, відлучати» македонська
łucyś «з’єднувати, в’язати» нижньолужицька
łączyć «з’єднувати, сполучати» польська
lǫčiti праслов’янська
*lękti «гнути, згинати, вигинати» праслов’янська
lękъ праслов’янська
lǫкъ праслов’янська
lunkis прусська
лучи́ть «єднати» російська
отлучи́ть російська
разлучи́ть російська
случи́ть російська
лýчити «ділити, відокремлювати» сербохорватська
lúčit' «тс.; розлучати»«прощатися, відходити» словацька
lúčit' sa «тс.; розлучати»«прощатися, відходити» словацька
lóčiti «гнути» словенська
ločíti «відокремлювати, розділяти; розрізняти» словенська
лѫчити «ділити, відокремлювати, розлучати» старослов’янська
лук (зброя) українська
ляк українська
вилуча́тися «триматися криво, мати викривлений хребет» українська
вилу́чуватися «вигинатися дугою» українська
лучи́ти «з’єднувати» українська
lúčiti se «згинатися, хилитися» (ст.) чеська
loučili «розділяти» (ст.) і поет. чеська
loučiti se «з’єднувати»«розлучатися, закінчуватися» чеська
lúčiti «відокремлювати» (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України