ЗЛУДА — ЕТИМОЛОГІЯ
лу́да́ «омана, брехня; оптичний обман, ілюзія, мана; привид; личина Ж»
псл. ludъ, «нерозумний», luditi «обманювати, зводити, вабити»;
споріднене з гот. liuts «лицемірний», liuta «лицемір». luton «обманювати», дангл. lot «обман», lytiӡ, «хитрий, лукавий», lūtan «гнутися», дісл. lūtr «кривий», лит. liū˜dnas «сумний, пригнічений», liū˜sti «засумувати» (іє. *leud «гнутися; лицемірити»);
менш обгрунтоване зіставлення з лат. lūdus ( ‹ loidos) «гра» (Machek ESJČ 341; Holub–Lyer 293; Petr BB 25, 142) або виведення з псл. *o-blǫditi з припущенням перерозкладу в *ob-lǫditi (Vaillant Slovo 2 Zagreb 1953, 9–10);
р. [луд] «божевільний; дурень», [луди́ть] «обманювати», бр. [лу́дзиць] «знущатися, насміхатися», др. цсл. лудъ «нерозсудливий, нерозумний», п. łudzić «манити, спокушати», ч. louditi, слц. lúdiť «тс.», болг. м. луд «дурний, божевільний», схв. лу̑д «тс.», лу̑́дити се «робити дурниці», слн. [lȗd] «дурний, божевільний», [lúditi] «вабити», [lȏditi] «манити», стсл. лоудъ «нерозумний», лоудити «обманювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залуди́ти
«закликати; заманити, обманути»
залу́дник
«спокусник, обманщик»
залу́дуватий
«дурний, нерозсудливий; божевільний»
злу́да
«омана»
злуда́ннє
«злість, інтрига»
злуди́ти
«обманути»
злудли́вий
«оманливий»
злу́дний
«тс.»
луди́на
«приманка»
луди́ти
«приваблювати, заманювати; годувати худобу грубим, некалорійним кормом МСБГ»
лу́диця
«тс.»
налу́доватий
«тс.»
облу́да
«лицемірство; лицемір; [привид, обманний вигляд]»
облу́дливий
облудник
«лицемір»
облу́дним
«лицемірний»
улу́да
«омана, зваба; мрія»
улудли́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лу́дзиць «знущатися, насміхатися» | білоруська |
| луд «дурний, божевільний» | болгарська |
| liuts «лицемірний» | готська |
| liuta | готська |
| luton «обманювати» | готська |
| lot «обман» | давньоанглійська |
| lytiӡ | давньоанглійська |
| lūtan «гнутися» | давньоанглійська |
| lūtr «кривий» | давньоісландська |
| лудъ «нерозсудливий, нерозумний» | давньоруська |
| *leud | індоєвропейська |
| *leud | індоєвропейська |
| lūdus «гра» ( ‹ loidos)(Machek ESJČ 341; Holub--Lyer 293; Petr BB 25, 142) | латинська |
| loidos | латинська |
| liū˜dnas «сумний, пригнічений» | литовська |
| liū˜sti «засумувати» (іє. *leud«гнутися; лицемірити») | литовська |
| луд «дурний, божевільний» | македонська |
| łudzić «манити, спокушати» | польська |
| ludъ | праслов’янська |
| luditi «обманювати, зводити, вабити» | праслов’янська |
| *o-blǫditi | праслов’янська |
| *ob-lǫditi | праслов’янська |
| луд «божевільний; дурень» | російська |
| луди́ть «обманювати» | російська |
| лу̑д «тс.» | сербохорватська |
| лу́дити се «робити дурниці» | сербохорватська |
| lúdiť «тс.» | словацька |
| lȗd «дурний, божевільний» | словенська |
| lúditi «вабити» | словенська |
| lȏditi «манити» | словенська |
| лоудъ «нерозумний» | старослов’янська |
| лоудити «обманювати» | старослов’янська |
| лудъ «нерозсудливий, нерозумний» | церковнослов’янська |
| louditi | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України