ЗЛОЧИН — ЕТИМОЛОГІЯ
зло́чин
складне слово, утворене з основ іменника зло і дієслова чини́ти;
спочатку, очевидно, означало «той, хто чинить зло» (як зло́дій);
значення вчиненого зла, мабуть, пізніше;
бр. злачы́нства, п. złoczyństwo, ч. слц. zločin, вл. złocink, м. злочин, слн. zločìn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злочи́нець
злочи́нний
злочи́нницький
злочи́нство
злочинца
злочіинок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| злачы́нства | білоруська |
| złocink | верхньолужицька |
| злочин | македонська |
| złoczyństwo | польська |
| zločin | словацька |
| zločìn | словенська |
| zločin | чеська |
| зло | ? |
| чини́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України