ЗЛОДІЙСТВА — ЕТИМОЛОГІЯ

зло́дій «крадій»

псл. *zъlodějь;
складне слово, утворене з основ іменника zъlo і дієслова dě(ja)ti;
спочатку означало «людина, яка чинить будь-яке зло», а потім у частині слов’янських мов закріпилося тільки за крадіями;
р. болг. злоде́й «лиходій», бр. зло́дзей «крадій», др. зълодѣи «злочинець, лиходій, крадій», п. złodziej «крадій», ч. zloděj, слц. zlodej, вл. złodźij, нл. złoźej «тс.», м. злодеец «злочинець», слн. zlộdej «чорт», стсл. зълодѣи «злочинець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

злодіє́нко «син злодія»
злоді́йкувати
злодійкува́тий
злодійня́
злоді́йство
зло́дійствувати
злодійчу́к
злоді́йщина
злодіюва́ти
злодію́га
злодію́ка
злодія́ка
злодія́ння
злоді́яти
злоді́ячий «бандитський»
злодія́чити
злодѣи «злочинець»
злодю́га
Етимологічні відповідники

Слово Мова
зло́дзей «крадій» білоруська
злоде́й «лиходій» болгарська
złodźij верхньолужицька
зълодѣи «злочинець, лиходій, крадій» давньоруська
злодеец «злочинець» македонська
złoźej «тс.» нижньолужицька
złodziej «крадій» польська
*zъlodějь праслов’янська
zъlo праслов’янська
dě(ja)ti праслов’янська
злоде́й «лиходій» російська
zlodej словацька
zlộdej «чорт» словенська
зълодѣи «злочинець» старослов’янська
zloděj чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України