ЗЛОДІЙКУВАТОЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
зло́дій «крадій»
псл. *zъlodějь;
складне слово, утворене з основ іменника zъlo і дієслова dě(ja)ti;
спочатку означало «людина, яка чинить будь-яке зло», а потім у частині слов’янських мов закріпилося тільки за крадіями;
р. болг. злоде́й «лиходій», бр. зло́дзей «крадій», др. зълодѣи «злочинець, лиходій, крадій», п. złodziej «крадій», ч. zloděj, слц. zlodej, вл. złodźij, нл. złoźej «тс.», м. злодеец «злочинець», слн. zlộdej «чорт», стсл. зълодѣи «злочинець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злодіє́нко
«син злодія»
злоді́йкувати
злодійкува́тий
злодійня́
злоді́йство
зло́дійствувати
злодійчу́к
злоді́йщина
злодіюва́ти
злодію́га
злодію́ка
злодія́ка
злодія́ння
злоді́яти
злоді́ячий
«бандитський»
злодія́чити
злодѣи
«злочинець»
злодю́га
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зло́дзей «крадій» | білоруська |
| злоде́й «лиходій» | болгарська |
| złodźij | верхньолужицька |
| зълодѣи «злочинець, лиходій, крадій» | давньоруська |
| злодеец «злочинець» | македонська |
| złoźej «тс.» | нижньолужицька |
| złodziej «крадій» | польська |
| *zъlodějь | праслов’янська |
| zъlo | праслов’янська |
| dě(ja)ti | праслов’янська |
| злоде́й «лиходій» | російська |
| zlodej | словацька |
| zlộdej «чорт» | словенська |
| зълодѣи «злочинець» | старослов’янська |
| zloděj | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України