ЗЛАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лама́ти
псл. lomiti, ітератив lamati;
споріднене з лит. lãmyti «ламати», lamìnti «м’яти, гнути, ламати», lìmti «надломлюватися, ламатися», lúomas «частина; смуга, ділянка землі», лтс. limt «згинатися під важкою ношею», luôms «раз; улов; пласт, ряд», прус. limtwei «ламати», двн. lam (нвн. lahm) «кульгавий», luōmi «слабий, безсилий», свн. lemen «робити кульгавим», дісл. lami «кульгавий, покалічений»» можливо, також алб. lemë (lamë) «тік; олійниця»;
іє. *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який»;
далі зіставляється з лит. lomà «балка», лтс. lãma «улоговина», болг. лам «яма, рів» (ЭССЯ 14, 25 – 26; Būga RR І 450 – 451; Trautmann 162; Mühl. – Endz. II 438; Skok II 316);
р. лома́ть, ломи́ть, бр. лами́ць, [ломи́ць], др. ламати, ломити, п. łamać, łomić, ч. lámat, lomit, слц. lámať, lomiť, вл. łamać, lemić, нл. łamaś, łomiś, полаб. lümět, болг. ломя́, м. ломи, схв. лòмити, слн. lomíti, стсл. ломити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лім
ви́лом
відла́мок
відло́мок
за́лім
зало́м
зало́ма
«обвалений берег»
зало́ми́стий
«звивистий; [стрімкий ВеУг]»
злам
злама́ч
(присяги)
зла́мний
зла́мок
«уламок»
злім
злом
зло́мок
«уламок»
зло́мщик
лама́к
«різновид плуга»
(заст.)
лама́ка
«бительня»
лама́льниця
«тс.»
ламане́ць
«шматок (хліба)»
ла́маний
ламани́на
«ревматизм, ломота»
ламани́ця
«терниця»
ла́манка
«тс.; складна рушниця О»
ламанці́
«шулики (ламані коржі з маком)»
ла́мань
«поламані предмети; сухі гілляки й дерева, що впали на землю»
ла́мар
«хмиз»
лама́чка
«терниця»
ламкий
ла́мня
«бительня»
ламу́ха
«тс.»
ламу́чий
«ламкий»
лім
«уламки; сушняк»
лімки́й
«тс.»
лом
«тс.; поламані предмети; загострений металевий стрижень»
лома́ґа
«ломака»
ломаґува́тий
«неотесаний; грубий»
лома́дже
«сушняк, хмиз»
лома́ка
ломакува́тий
«тс.»
ломанець
«ламаний корж (до маку)»
лома́ти
лома́ччя
ломе́ць
«ломота»«ломака»
ломиґа́ти
«бити ломакою»
ломи́ти
ломі́га
«тс.»
ло́між
«сушняк, відпалі гілки»
ло́міт
«гуркіт; ламання»
ло́мка
ло́мки
«місце, де б’ють лід»
(льодові)]
ломки́й
ломова́тий
«ламкий, крихкий»
ломови́й
ломови́к
«візник, що перевозить важкі вантажі; кінь для важких вантажів»
ломови́тий
«тс.»
ломо́та
ломота́ти
«ламати, сіпати»
(про біль у суглобах)
ломоті́ти
«тс.»
ломо́тний
ломуля́
«хмиз; ломаччя»
лому́ха
«бительня»
надла́м
надло́м
напроло́м
недо́ламок
недо́ло́мок
незла́мний
незло́мний
о́бла́мок
облі́мок
«нижня частина рога від його основи»
(у гребінників)
обло́м
обло́мок
«обвал (гори)»
(гори)] Ж
перела́м
перело́м
перело́ма
«змова (проти кого)»
пола́мка
поло́м
поломи́ло
«незграбна людина, яка все ламає»
поло́мка
поломок
«уламок»
приломи́тися
«пристосуватися, приловчитися»
прило́мок
«вощина, приліплена у вулику, призначеному для поселення роя»
прола́м
проло́м
проло́ми́на
розла́м
розла́мувач
ро́злім
розло́м
ула́мок
ула́мок
«уламок»
уло́мний
«крихкий, ламкий; кволий»
уло́мність
«крихкість, ламкість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lemë «тік; олійниця» (lamë) | албанська |
| lamë | албанська |
| лами́ць | білоруська |
| ломи́ць | білоруська |
| лам «яма, рів» | болгарська |
| ломя́ | болгарська |
| łamać | верхньолужицька |
| lemić | верхньолужицька |
| lam «кульгавий» (нвн. lahm) | давньоверхньонімецька |
| luōmi «слабий, безсилий» | давньоверхньонімецька |
| lami «кульгавий, покалічений» | давньоісландська |
| ламати | давньоруська |
| ломити | давньоруська |
| *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який» | індоєвропейська |
| limt «згинатися під важкою ношею» | латиська |
| luôms «раз; улов; пласт, ряд» | латиська |
| lãma «улоговина» | латиська |
| lãmyti «ламати» | литовська |
| lamìnti «м’яти, гнути, ламати» | литовська |
| lìmti «надломлюватися, ламатися» | литовська |
| lúomas «частина; смуга, ділянка землі» | литовська |
| lomà «балка» | литовська |
| ломи | македонська |
| łamaś | нижньолужицька |
| łomiś | нижньолужицька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lümět | полабська |
| łamać | польська |
| łomić | польська |
| lomiti | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| limtwei «ламати» | прусська |
| лома́ть | російська |
| ломи́ть | російська |
| лòмити | сербохорватська |
| lemen «робити кульгавим» | середньоверхньнімецька |
| lámať | словацька |
| lomiť | словацька |
| lomíti | словенська |
| ломити | старослов’янська |
| lámat | чеська |
| lomit | чеська |
злий
псл. *zъlъ(jь) «недобрий, поганий»;
споріднене з лит. atžūlas, atžūlùs «черствий, грубий, нелюдяний», pažulnùs «похилий, косий», žulelis «нахаба», а також з іншим ступенем чергування: žvalùs «бадьорий, жвавий», лтс. zvelt «ударити, штовхнути», ос. zūl «кривий», перс. zūr «фальш, брехня», ав. zūrah- «кривда, несправедливість», дінд. hváratē «відхиляється від прямого напрямку», hválati «блудить, вештається, падає»;
Ільїнський (РФВ 61/2, 227) зв’язок з дінд. hváratē заперечує;
іє. *ĝhu̯el- «кривий, похилий»;
р. злой, зол, бр. злы, др. зълыи, п. вл. нл. zły, ч. слц. zlý, болг. зъл, м. зол, схв. зȁо, злȗ, слн. zèl, стсл. зълъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зли́ти
злісли́вий
злі́сний
злі́сниця
злість
злі́ти
злі́шати
зло
зло́ба
злоби́вий
злоби́тель
злоби́тельство
злоби́тися
злобли́вий
зло́бний
зло́бник
зло́бствувати
злобува́ти
злосли́вий
зло́сник
злости́вий
злости́ти(ся)
злостува́ти
злува́ти
злю́ка
злю́чий
злю́щий
зо́зла
зу́злоба
озлоби́ти
озло́блений
озло́блювати
озлобля́ти
розізли́тися
узли́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zūrah- «кривда, несправедливість» | авестійська |
| злы | білоруська |
| зъл | болгарська |
| zły | верхньолужицька |
| hváratē «відхиляється від прямого напрямку» | давньоіндійська |
| hválati «блудить, вештається, падає» | давньоіндійська |
| hváratē | давньоіндійська |
| зълыи | давньоруська |
| *ĝhu̯el- «кривий, похилий» | індоєвропейська |
| zvelt «ударити, штовхнути» | латиська |
| atžūlas | литовська |
| atžūlùs «черствий, грубий, нелюдяний» | литовська |
| pažulnùs «похилий, косий» | литовська |
| žulelis «нахаба» | литовська |
| žvalùs «бадьорий, жвавий» | литовська |
| зол | македонська |
| zły | нижньолужицька |
| zūl «кривий» | осетинська |
| zūr «фальш, брехня» | перська |
| zły | польська |
| *zъlъ(jь) «недобрий, поганий» | праслов’янська |
| злой | російська |
| зол | російська |
| зȁо | сербохорватська |
| zlý | словацька |
| zèl | словенська |
| зълъ | старослов’янська |
| злȗ | українська |
| zlý | чеська |
зли́нка «злинка канадська, Erigeron canadensis L.» (бот.)
очевидно, пов’язане із зло, злий, оскільки ця плодюча рослина дуже засмічує поля;
пор. її назви: [богатниця, гадяче зілля, загадка та ін.];
Фонетичні та словотвірні варіанти
зли́нець
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зло | ? |
| злий | ? |
злора́дий
складне слово, утворене з двох самостійних слів: зло і ра́дий;
у сучасній українській мові могло з’явитись під впливом російської;
р. злора́дный, бр. злара́дны, др. зълурадыи, болг. злора́ден, м. злорад, схв. злòрад, стсл. зълорадостьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злора́дісний
злора́дісник
злора́дість
злораді́ти
злора́дний
злора́дно
злора́до
злора́дство
злора́дствувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| злара́дны | білоруська |
| злора́ден | болгарська |
| зълурадыи | давньоруська |
| злорад | македонська |
| злора́дный | російська |
| злòрад | сербохорватська |
| зълорадостьнъ | старослов’янська |
| зло | ? |
| ра́дий | ? |
злорі́ка (заст.)
складні слова, утворені, очевидно, під впливом стсл. зълословити, зълословиѥ з основ іменників зло та річ «мова» (див.);
р. болг. злоре́чие, др. зълорѣчити, ч. zlořečiti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злорі́кий
злорі́чавий
злорі́чити
злорѣчїе
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| злоре́чие | болгарська |
| зълорѣчити | давньоруська |
| злоре́чие | російська |
| зълословити | старослов’янська |
| zlořečiti | чеська |
| зло «мова» | ? |
| річ | ? |
зло́чин
складне слово, утворене з основ іменника зло і дієслова чини́ти;
спочатку, очевидно, означало «той, хто чинить зло» (як зло́дій);
значення вчиненого зла, мабуть, пізніше;
бр. злачы́нства, п. złoczyństwo, ч. слц. zločin, вл. złocink, м. злочин, слн. zločìn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злочи́нець
злочи́нний
злочи́нницький
злочи́нство
злочинца
злочіинок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| злачы́нства | білоруська |
| złocink | верхньолужицька |
| злочин | македонська |
| złoczyństwo | польська |
| zločin | словацька |
| zločìn | словенська |
| zločin | чеська |
| зло | ? |
| чини́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України