ЗЕРКАЛОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. zwierciadło, wierciadło «дзеркало», zrciadło (XVI ст.) походить від ч. zrcadlo, яке зводиться до псл. *z^ьrcati;

паралельне до р. зеркало, укр. дзе́ркало;

внаслідок деетимологізації почало пов’язуватися з wiercić «вертіти, крутити», чим і пояснюється вставне w;

початкове z, що було при цьому сприйняте як префікс, в окремих випадках стало факультативним;

породить від псл. *z^ьṛkati, *z^ьṛcati «кидати погляд, оглядати» (пор. аналогічне за будовою і семантикою схв. оглèдало «дзеркало»);

припускається (Фасмер II 95; Schrader Reallexikon II 422), що слово є давньою калькою лат. speculum «дзеркало» від spedo «дивлюся»;

р. зе́ркало, др. зерцало, зьрцало, п. zwierciadło, ч. zrkadlo, zrcadlo, слц. zrkadlo, полаб. zarkódlü, схв. зрцало, слн. zrkálo, zrcálo, стсл. зрьцало;

очевидно, зменшувально-пестлива форма від [дзябок] «зяблик, Fringilla coelebs L.» (Шарлемань 19), що є одним з варіантів назви зяблик;

до переходу з › дз на початку слова пор. змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзеркало, зяб › [дзяб] і под;

запозичення з польської мови;

п. [ziobro, ziebro] «тс.», фонетично закономірні для мазурського діалекту, походять через проміжне rzebro з псл. rebro;

до переходу початкового з › дз в українській мові пор. зяб › [дзяб], змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзе́ркало та ін;

до переходу початкового з › дз в українській мові пор. зяб › [дзяб], змій › [дзмій], [зе́ркало] › дзе́ркало та ін;