ЗЕЛЕНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зеле́ний
псл. *zеlеnъ(jь);
споріднене з лит. žãlias «зелений», žélti «зеленіти, проростати», žolė˜ «трава, зелень», želˆvas, žalˆsvas «зеленуватий», лтс. zaļš «зелений», zâle «трава», прус. saligan «зелений», sālin «тс.», лат. holus, holeris «зелень», кімр. gledd «зелений дерн»;
іє. *gʼhel - «зеленіти», *ghel- «жовтий», звідки псл. *gьl̥tъ, укр. жо́втий;
р. зелёный, бр. зялёны, др. зеленыи, п. zielony, каш. [zelony], ч. слц. zelený, вл. нл. zeleny, болг. зеле́н, м. зелен, схв. зèлен, слн. zelén, стсл. зєлєнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́зелень
зелена́
«зелень»
зе́ленава
«зелена блювота»
зелена́вий
зелена́стий
зелене́ць
«недостиглий плід; паросток; зелень; [(бот.) деревій звичайний, Achillea millefоlium L. Mak»
зелени́на
«зелень; (бот.) Conferva rivularis Fr. Mak»
зелени́стий
зелени́ти
зелени́ця
«щось зелене; (бот.) кипарис Я; вовчуг, Ononis hircina Jacq. Mak; плаун, Lycopodium Mak; вид грибів ВеБ»
зелені́ти
зелені́тися
зелені́шати
зеле́нка
«фарба; [сорт дині; (бот.) барвінок малий, Vinca minor L. Mak; вид гриба, Agaricus aeruginosus Curt. Mak; огірок, Cucumis melo variet. Mak; зеленчук жовтий, Galeobdolon luteum Huds. Mak]»
зеле́нкавий
зеленкува́тий
зеленни́й
зе́лення
«зелень»
зелено́чок
«брунька, зав’язь»
зеле́нощі
зелену́ха
«деревна жаба, Rana viridis; порода мух»
зелену́шка
«[щось зелене Ж]; (орн.) зеленяк, Fringilla chloris»
зеленце́м
зеле́нчик
«зелений водяник, Astasia euchlorum»
зеленчу́к
«жовта глуха кропива, Galeobdolon luteum Huds.»
(бот.)
зеленчу́ха
«тс.»
зе́лень
зеленька
«плаун»
(бот.)
зеленю́х
«золотий жук»
зеленя́
«зелені поля, сходи хлібів»
зеле́ня́вий
зеленя́к
«(орн.) зеленушка, Fringilla chloris; [(ент.) золотий жук, Cetonia aurata]»
зеленя́р
зеленя́стий
зеленя́тко
«зелене»
зеленя́чка
«деревна жаба»
зели́на
«бур’янина»
зелі́нка
«зелена фарба; [(бот.) плаун колючий, Lycopodium complanatum L. Mak»
зелінки
«зелені яблука»
на́дзелений
на́дзелень
озеле́нювати
озеле́нювач
озеленя́ти
па́зелень
пра́зелень
при́зелений
призеле́нкуватий
про́зеленуватий
«зеленуватий»
про́зелень
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зялёны | білоруська |
| зеле́н | болгарська |
| zeleny | верхньолужицька |
| зеленыи | давньоруська |
| *gʼhel - «зеленіти» | індоєвропейська |
| *ghel- «жовтий» | індоєвропейська |
| zelony | кашубський |
| gledd «зелений дерн» | кімрська |
| holus | латинська |
| holeris «зелень» | латинська |
| zaļš «зелений» | латиська |
| zâle «трава» | латиська |
| žãlias «зелений» | литовська |
| žélti «зеленіти, проростати» | литовська |
| žolė˜ «трава, зелень» | литовська |
| želˆvas | литовська |
| žalˆsvas «зеленуватий» | литовська |
| зелен | македонська |
| zeleny | нижньолужицька |
| zielony | польська |
| *zеlеnъ(jь) | праслов’янська |
| *g<SUP>ь</SUP>l̥tъ | праслов’янська |
| saligan «зелений» | прусська |
| sālin «тс.» | прусська |
| зелёный | російська |
| зèлен | сербохорватська |
| zelený | словацька |
| zelén | словенська |
| зєлєнъ | старослов’янська |
| жо́втий | українська |
| zelený | чеська |
все́зелень «грушанка, Pirola L,» (бот.)
складні слова, утворені з основ прислівника все «завжди» і прикметника зеле́ний;
назви зумовлені вічнозеленою природою цих рослин;
ч. zimozelen «зимолюбка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
всезелен
«тс.; зимолюбка, Chimaphila Pursh.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zimozelen «зимолюбка» | чеська |
| все «завжди» | ? |
| зеле́ний | ? |
ко́лпи́ця «косар, Platalea leucorodia L.» (орн.)
далі можливе пов’язання або з днн. galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися», свн. gelpfen «кричати, ревти», gelfen «тс.», дісл. gialpa «вихвалятися», що зводяться до звуконаслідувального іє. *ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом), або з іє. *g’hel- «блищати, сяяти; виблискувати», до якого зводяться також споріднені укр. зо́лото, зеле́ний, жо́втий і под. (у такому випадку назва птаха могла бути зумовлена його сніжно-білим забарвленням, як у псл. *olb ǫdb «лебідь», укр. ле́бідь);
ч. kolpík є запозиченням з російської мови;
значення «колпиця, косар», очевидно, у східнослов’янських мовах з’явилося вторинно замість початкового «лебідь»;
звукові форми з ол (замість закономірного для української мови ов) запозичені з російської і, можливо, чеської мов;
р. колпи́ца, ко́лпик «косар», [колпь] «тс.», ст. колпь «якийсь білий птах», як і п. (каш.) [kiełp] «лебідь», слнц. [kөup, kөuṕ] «тс.», ч. kolpík «косар», вл. kołp «лебідь», схв. [kȗp] «тс.», зводяться до псл. *kъlрь «лебідь», очевидно, спорідненого з лит. gulbė «лебідь», gulbis, лтс. gùlbis, прус. gulbis «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ковпик
колпа́
ко́лпик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kołp «лебідь» | верхньолужицька |
| gialpa «вихвалятися» | давньоісландська |
| galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися» | давньонижньонімецька |
| *ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом) | індоєвропейська |
| *g'hel- «блищати, сяяти; виблискувати» | індоєвропейська |
| gùlbis | латиська |
| gulbė «лебідь» | литовська |
| kiełp «лебідь» (каш.) | польська |
| *k «лебідь» | праслов’янська |
| gulbis «тс.» | прусська |
| колпи́ца | російська |
| kȗp «тс.» | сербохорватська |
| gelpfen «кричати, ревти» | середньоверхньнімецька |
| kөup, kөuṕ «тс.» | словінцький |
| зо́лото | українська |
| kolpík | чеська |
| kolpík «косар» | чеська |
| gelfen «тс.» | ? |
| зеле́ний | ? |
| жо́втий | ? |
| значення «колпиця, косар» | ? |
| початкового «лебідь» | ? |
| ко́лпик «косар» | ? |
| колпь «тс.» | ? |
| колпь «якийсь білий птах» | ? |
| gulbis | ? |
ко́ник «Tettigonia L.; [сарана, Locusta L.]» (ент.)
псл. konikb «комаха, що стрибає», пов’язане з konikъ «невеликий кінь» за спільною ознакою – здатністю стрибати;
р. [конёк] «Tettigonia; бабка, Libellula L.», бр. ко́нік «Tettigonia», п. konik «Locusta», ч. koník «Tettigonia», слц. koník «тс.; Locusta», вл. (swjateje Marcyny) konik «Libellula», болг. [(зелено) ко́нче] «Locusta viridissima»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́нік «Tettigonia» | білоруська |
| зелено «Locusta viridissima» () | болгарська |
| konik «Libellula» (swjateje Marcyny) | верхньолужицька |
| konik «Locusta» | польська |
| konikb «комаха, що стрибає» | праслов’янська |
| конёк «Tettigonia; бабка, Libellula L.» | російська |
| koník «тс.; Locusta» | словацька |
| koník «Tettigonia» | чеська |
| konikъ «невеликий кінь» | ? |
хлор «жовтувато-зелений отруйний газ із різким задушливим запахом» (хім.)
запозичення з латинської мови;
нлат. chlorum утворив як науковий термін у 1810 р. англійський хімік Г. Деві (H. Davy, 1778–1829) від гр. χλωρός «зелений, жовто-зелений», що, як і гр. χλόη «зелень трави, свіже листя», χλόος «зеленувато-жовтий колір», χλοάζω «зеленіти», споріднене з псл. zelenъ, укр. зеле́ний і псл. *žьl̥tъ, укр. жо́втий;
р. бр. болг. м. хлор, п. вл. chlor, ч. chlor, chlîr, слц. chlîr, схв. хло̑р, кло̑р, слн. klîr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підхлори́н
«гіпохлорит»
хло́ристий
хло́рка
хло́рний
хлорнува́тий
хлорнува́тистий
хлорува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлор | білоруська |
| хлор | болгарська |
| chlor | верхньолужицька |
| χλωρός «зелений, жовто-зелений» | грецька |
| χλόη «зелень трави, свіже листя» | грецька |
| хлор | македонська |
| chlorum | новолатинська |
| chlor | польська |
| zelenъ | праслов’янська |
| *ž | праслов’янська |
| англійський | російська |
| хлор | російська |
| р | сербохорватська |
| chlîr | словацька |
| klîr | словенська |
| зеле́ний | українська |
| жо́втий | українська |
| р | українська |
| chlor | чеська |
| chlîr | чеська |
| Деві | ? |
| χλόος «зеленувато-жовтий колір» | ? |
| χλοάζω «зеленіти» | ? |
холе́ра «гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання»
запозичення з латинської мови;
лат. cholera «холера» походить від гр. χολέρα (назва хвороби), утвореного від χολή, χόλος «жовч; роздратування, злоба», яке пов’язане з χλοάζω «бути зеленим», χλωρός «зеленувато-жовтий, зелений, свіжий», спорідненими з псл. zelenъ, укр. зеле́ний, псл. *žъl̥tъ, укр. жо́втий;
р. болг. холе́ра, бр. хале́ра, п. ч. слц. вл. cholera, м. колера, схв. коле́ра, слн. kîlerа, стсл. холєра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коре́ла
«тс.»
халє́ра
халє́рниця
«лайливе слово»
холери́на
холе́рний
холі́ра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хале́ра | білоруська |
| холе́ра | болгарська |
| cholera | верхньолужицька |
| χολέρα (назва хвороби) | грецька |
| cholera «холера» | латинська |
| колера | македонська |
| cholera | польська |
| zelenъ | праслов’янська |
| *ž | праслов’янська |
| холе́ра | російська |
| коле́ра | сербохорватська |
| cholera | словацька |
| kîlerа | словенська |
| холєра | старослов’янська |
| зеле́ний | українська |
| жо́втий | українська |
| cholera | чеська |
| χόλος «жовч; роздратування, злоба» | ? |
| χλοάζω «бути зеленим» | ? |
| χλωρός «зеленувато-жовтий, зелений, свіжий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України