ЗДРІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
здрі́ти
варіант слова зрі́ти (‹псл. *zьrěti) з вставним д, що є одним з найдавніших виявів евфонії, який був можливий між свистячим приголосним і наступним p (пор. цього ж типу струм, стрі́нути із вставним т);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вздря́чка
«тс.»
здрик
«зір»
здрі́вка
«зіниця»
здрі́йко
здрік
здрі́лець
«глядач»
здрі́нка
здрочо́к
здряк
«тс.»
здря́нка
здря́чий
«зизоокий»
здря́чка
здрячко́
здрячкова́тий
«короткозорий»
зи́здріти
«приглядатися»
зу́здріти
«побачити»
напона́дздрити
«видивитися щось, відкрити, знайти»
підоздрі́ти
«підглянути»
уздря́чку
«у вічі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *zьrěti | праслов’янська |
гляді́ти «дивитися; доглядати; стежити; шукати»
псл. *ględěti ‹ ‹ glendētei;
споріднене з лтс. [glendi] «шукай», *glenst (*glendêt) «дивитися, шукати», nuogleñst «побачити, помітити», свн. glinzen «блищати», нвн. Glanz «блиск», норв. glindra «мигати», [gletta] «заглядати», сангл. glenten «кинути погляд», ірл. inglennat «стежать», atgleinn «показує»;
іє. *ghlend- «блищати, дивитися»;
значення «дивитися» (звідки й «шукати; доглядати») розвинулося з первісного «блищати» (так само, як у псл. zьrěti, укр. здрі́ти, пор. також укр. зорі́ти «світити(ся)», зори́ти «пильно дивитися»);
р. гляде́ть, бр. глядзе́ць, др. глядѣти, п. [glądnąć, glądać], ст. glądać, ględać, ч. hleděti, hledati, hlédati, hlídati, слц. hl’adieť, hl’adať, вл. hladać, нл. glědąś, glědnuś, болг. гле́дам, м. гледа, схв. глȅдати, слн. glédati, стсл. ΓΛѦДАΤИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вгляд
«увага»
ви́гляд
вигля́дини
«виглядання під час чекання»
ви́глядка
«висока будова, звідки далеко видно»
ви́глядки
«тс.»
гледі́ти
гля
«дивись»
(виг.)
гляд
«погляд»
гля́данка
«торгівля»
гляда́ти
«шукати; виглядати»
гляда́ч
гляди́ло
«дзеркало»
глядівни́й
«спритний, меткий»
гляді́й
«наглядач»
гляді́лище
«видовище»
гляді́нка
«догляд»
гля́дний
«такий, що дивиться; обачний, розсудливий»
глядь
глядько́
«той, хто постійно дивиться»
гля́ти
«глянути»
до́гляд
догляда́льниця
догляда́цький
догля́да́ч
згляд
«погляд»
згляда́тися
«оглядати щось незвичайне»
(на щось)
зглядь
«поблажливість; догляд»
згля́нутися
(над кимось)
на́гляд
нагляда́тель
нагляда́цький
нагля́да́ч
наглядо́вий
на́глядом
«назирці, слідом»
на́глядці
«тс.»
не́глядка
«нероба, ледарка»
ненагля́дний
нео́глядки
«не оглядаючись»
нео́глядком
«тс.»
неогля́дний
непрогля́дний
о́гляд
огляда́льник
огля́да́ч
огля́ди
«огляд; оглядини нареченої»
огля́дини
«тс.»
огля́дка
о́глядка
«огляд»
оглядни́й
«обережний»
О́глядь
«потвора»
пере́гляд
перегляда́ч
перегля́дний
«який легко переглядається»
переглядо́вий
перео́гляд
підгля́дач
підгля́дник
піддо́глядний
«такий, що перебував під наглядом поліції»
підна́глядний
«тс.»
по́гляд
про́гляд
про́глядь
«огляд»
ро́згляд
розгля́дач
розгля́дини
«оглядини нареченого»
розгля́дний
«обережний, завбачливий»
спогляда́льний
спогляда́льник
спогляда́ти
спогляда́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глядзе́ць | білоруська |
| гле́дам | болгарська |
| hladać | верхньолужицька |
| глядѣти | давньоруська |
| *ghlend- «блищати, дивитися» | індоєвропейська |
| inglennat «стежать» | ірландська |
| glendi «шукай» | латиська |
| гледа | македонська |
| glědąś | нижньолужицька |
| glědnuś | нижньолужицька |
| Glanz «блиск» | нововерхньонімецька |
| glindra «мигати» | норвезька |
| glądnąć | польська |
| glądać | польська |
| *ględěti | праслов’янська |
| гляде́ть | російська |
| глȅдати | сербохорватська |
| glenten «кинути погляд» | середньоанглійська |
| glinzen «блищати» | середньоверхньнімецька |
| hl'adieť | словацька |
| hl'adať | словацька |
| glédati | словенська |
| ΓΛѦДАΤИ | старослов’янська |
| hleděti | чеська |
| hledati | чеська |
| hlédati | чеська |
| hlídati | чеська |
| *glenst «дивитися, шукати» (*glendêt) | ? |
| nuogleñst «побачити, помітити» | ? |
| gletta «заглядати» | ? |
| atgleinn «показує» | ? |
| дивитися «дивитися» (звідки й «шукати; доглядати») | ? |
| блищати «блищати» (так само, як у псл. zьrěti, укр. здрі́ти, пор. також укр. зорі́ти «світити(ся) | ? |
| zьrěti | ? |
| здрі́ти «пильно дивитися» | ? |
| зорі́ти «світити(ся)», зори́ти «пильно дивитися» | ? |
| glądać | ? |
| ględać | ? |
горі́здра «чванько, пихатий»
у разі пізнішого походження складне слово могло бути створене за існуючими словотворчими моделями аналогічного типу, де точне граматичне значення другого компонента вже не усвідомлювалось;
складне утворення з прислівника [го́рі] «вгору, вверх» і основи дієслова здрі́ти «дивитися», яке до складного слова – в разі давності його утворення – могло ввійти в формі активного дієприкметника чол. р. однини *зьря (‹*zьrę) «той, що дивиться» («зрячий»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рі «вгору, вверх» | ? |
| здрі́ти «дивитися» | ? |
| *зьря (‹*zьrę) | ? |
| зрячий «той, що дивиться» | ? |
за́здрити
похідне утворення від дієслова здрі́ти «бачити»;
пор. др. зазьрѣти (зазрѣти) «заздрити» від зьрѣти (зрѣти) «бачити», псл. zaviděti «заздрити» від viděti «бачити»;
значення «заздрити» ґрунтується, очевидно, на уявленні про лихе око;
бр. зайздрасць «заздрість», [зайздро́сціць] «заздрити», [заздро́сциць], п. zazdrość «заздрість», zazdrościć, ст. zajzdrościć;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́дросний
«ревнивий, заздрісний»
за́дростити
«заздростити»
за́дрощі
за́здра
«заздрість, ревнощі»
заздре́ний
«заздрий»
за́здрий
«заздрісний; [ревнивий, недоброзичливий Ж]»
заздрі́вний
«заздрий»
за́здрісливий
«заздрісний, ревнивий, недоброзичливий»
за́здрісний
за́здрісник
заздрі́тися
«заздрісно, скоса дивитися»
заздросливець
«тс.»
за́здросний
за́здросник
«заздрісник»
за́здростити
за́здрощі
заздрува́ти
«тс.»
зазрі́тися
«тс.»
зайздра
«заздрість»
зайздросли́вий
«заздрісний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зайздрасць «заздрість» | білоруська |
| зайздро́сціць «заздрити» | білоруська |
| заздро́сциць | білоруська |
| зазьрѣти «заздрити» (зазрѣти) | давньоруська |
| зьрѣти «бачити» (зрѣти) | давньоруська |
| зазрѣти | давньоруська |
| зрѣти | давньоруська |
| zazdrość «заздрість» | польська |
| zazdrościć «заздрість» | польська |
| zajzdrościć (ст.) | польська |
| zaviděti «заздрити» | праслов’янська |
| viděti «бачити» | праслов’янська |
| здрі́ти «бачити» | ? |
зірка́ч «мак-самосійка, Papaver rhoeas L.»
назви зумовлені наявністю у верхній частині коробочки невеликих отворів – «очей»;
похідні утворення від зірки́й, здрі́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
здріка́н
здріку́н
здря́чий мак
«тс.»
зірка́тий мак
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зірки́й | ? |
| здрі́ти | ? |
зоря́
псл. zarja, zorja;
споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дозі́рний
дозі́рній
за́рево
«заграва»
зари́стий
«променистий»
зарі́ти
за́рний
«сяючий»
(луч)
за́ря
ззо́рі
«удосвіта»
зі́рка
зірка́тий
зі́рко
зіркови́й
зі́рни́й
зірни́ця
зі́рно
зіро́чний
зірча́стий
зірча́тий
зор
«зоря»
зора́
зоре́вий
зорени́ця
«тс.»
зо́ре́шли́вий
зори́на
«зірка»
зори́стий
зори́ця
зо́рі
«сорт яблук»
зорі́ти
зорі́тися
зо́рний
зорни́к
«чоловік, що любить спати до зорі»
зорниця
«зоря»
зорюва́ти
зо́рявий
«зоряний»
зо́ряни́й
зоряни́стий
зоряни́ця
зо́ряно
зоря́стий
зоря́ти
«світити, сяяти»
зоря́тися
«розвиднятися; [блищати Ж]»
зо́ряшний
міжзо́ряний
надзо́ряний
озори́ти
озо́рювати
позоря́ти
сузі́рʼя
узорі́ти
узоря́ти
«світати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зара́ | білоруська |
| зо́рка | білоруська |
| зора́ | болгарська |
| заря́ | болгарська |
| zerja | верхньолужицька |
| зоря | давньоруська |
| *g'her- | індоєвропейська |
| *g'hrē- «сяяти» | індоєвропейська |
| *g'herə- | індоєвропейська |
| žarijà «жаринка» | литовська |
| žarìjos «жар» | литовська |
| žarà «заграва, сяйво» | литовська |
| žėreti «блищати» | литовська |
| žėrúoti «тліти, світитися» | литовська |
| зора | македонська |
| zorja «заграва» | нижньолужицька |
| zöri | полабська |
| zorza | польська |
| zarza (ст.) | польська |
| zorja | праслов’янська |
| zьrěti | праслов’янська |
| sari «жар» | прусська |
| заря́ | російська |
| зоря́ | російська |
| зòра | сербохорватська |
| zora | словацька |
| zòr | словенська |
| zóra | словенська |
| zórja | словенська |
| зорга | старослов’янська |
| зарга | старослов’янська |
| здрі́ти | українська |
| зрі́ти | українська |
| záře | чеська |
| zoře | чеська |
| zarja | ? |
наздре́те «побачити»
пов’язане із здрі́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| здрі́ти | українська |
роздру́хати «розбудити, розтермосити»
результат видозміни форми розру́хати «розворушити», похідної від рух, з появою вставного д в позиції з-р, як у випадках здрі́ти ‹ зрі́ти, [здра́да] ‹ зра́да та ін;
др. роздрушити «порушити», п. [rozdruchać] «збудити, привести до пам’яті»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
продру́хати
«пробудити, розтермосити»
продру́хатися
«пробудитися, прочуматися»
ро́здрух
«неспокій, метушня; колотнеча»
роздру́хатися
«розбудитися»
рускуду́рхати
«розбудити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| роздрушити «порушити» | давньоруська |
| rozdruchać «збудити, привести до пам’яті» | польська |
| розру́хати «розворушити» | українська |
| рух | українська |
| здрі́ти | українська |
| зрі́ти | українська |
| здра́да | українська |
| зра́да | українська |
здрій «джерело»
запозичення з польської мови;
п. zdrój, як і ч. слц. zdroj, стсл. изрой «тс.», виводиться з псл. *izrojь, пов’язаного з iz-rinǫti, похідним від rinǫti, до якого зводиться й укр. ри́нути;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zdrój | польська |
| *izrojь | праслов’янська |
| iz-rinǫti | праслов’янська |
| rinǫti | праслов’янська |
| zdroj | словацька |
| изрой «тс.» | старослов’янська |
| ри́нути | українська |
| zdroj | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України