ЗДОБА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
здо́ба
запозичення з російської мови;
р. сдо́ба етимологічно відповідає укр. здіб «зовнішність» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
здо́бний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сдо́ба | російська |
| здіб «зовнішність» | українська |
здо́ба «здобич»
результат видозміни деетимологізованої форми здо́бич, зближеної з основою доба́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| здо́бич | ? |
| доба́ | ? |
доба́ «день і ніч, 24 години; час; вік; період; епоха»
у присудковому значенні «можна, слід» (частіше з запереченням: не подо́ба), [подобе́нство] «можна, слід» (у присудковому значенні), [подобе́нь] «красень», подоби́зна «зовнішність; схожість», [подо́бина, подо́бінь] «тс.» Нед, поді́бний «схожий; [гарний]», [подо́бний] «гарний», [подо́бати] «полюбити, облюбувати», подо́батися, подоба́ти, подо́битися «ставати схожим», [подо́бно] «зручно; потрібно», придо́ба (заст.) «вигода», придо́бний (заст.) «вигідний», [приподо́ба] «уподоба» Нед, [припо́добанє] Нед, сподо́бний «гарний», сподо́бати, сподоби́ти, сподоби́тися, [удо́бен] «придатний», [удобе́нний] «тс.», уподо́ба «смак», у присудковому значенні «можна, слід», уподоба́ння, уподо́бний «який подобається», уподі́бнити, уподо́бати;
псл. doba «щось стосовне, властиве»;
до семантики пор. год, годи́на, годи́тися, гі́дний і под;
споріднене з лит. dabà «натура, вдача», лтс. daba «тс.», dabât «благоволити», labdabls «гарний на вигляд», можливо, також і лит. dabar «тепер», далі з гот. gadaban «підходити, пасувати», gadofs «дібраний, стосовний»;
іє. *dhabh-;
менш імовірне припущення (Machek ESJČ 121–122; Holub–Lyer 137; Bezlaj ESSJ І 105) про різні шляхи виникнення doba «час» (з псл. *dova, де v › b; *dova пов’язується з гр. дор. δοαν «довго» ‹ ‹δoϜᾱv «тс.») і doba «вид, спосіб» (зіставляється з лит. dabà, a також з гр. δέμας «вид, форма»; припускається заміна m › b за часів балто-слов’янської єдності);
р. [до́ба́] «час; вік», бр. до́ба «подібність, схожість; [стан]», др. доба «користь», п. doba «час; період; епоха; 24 години», ст. dob′ «тс.», ч. слц. нл. doba «час; період», вл. doba, dobo «тс.», болг. до́ба «час», м. доба «тс.; вік (людини)», схв. дȍба «час; період; епоха; вік», доб «вік», слн. dôba «тс.», стсл. подоба «прикраса»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діб
«час; вік»
(жін. р.)
добові́
«гроші,що виплачуються за кожну добу перебування у відрядженні»
(субст.)
здіб
«зовнішність»
зді́бний
«розумний, талановитий»
здо́ба
«тс.»
надо́бний
«привабливий, гарний»
невдо́б
«неорна земля»
невдо́б'є
невдо́ба
невдо́бка
«тс.»
неподо́ба
«не слід»
неподо́бистий
«незграбний»
неподо́бливий
неподо́бство
оздо́ба
«прикраса»
оздо́блювати
«прикрашати»
поді́б'є
«подоба»
поді́бність
«схожість»
подо́ба
«тс.; зовнішність; [потреба]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́ба «подібність, схожість; [стан]» | білоруська |
| до́ба «час» | болгарська |
| doba «тс.» | верхньолужицька |
| dobo «тс.» | верхньолужицька |
| gadaban «підходити, пасувати» | готська |
| доба «користь» | давньоруська |
| *dhabh- | індоєвропейська |
| daba «тс.» | латиська |
| dabà «натура, вдача» | литовська |
| dabar «тепер» | литовська |
| доба «тс.; вік (людини)» | македонська |
| doba «час; період» | нижньолужицька |
| doba «час; період; епоха; 24 години» | польська |
| doba «щось стосовне, властиве» | праслов’янська |
| до́ба́ «час; вік» | російська |
| дȍба «час; період; епоха; вік» | сербохорватська |
| doba «час; період» | словацька |
| dôba «тс.» | словенська |
| подоба «прикраса» | старослов’янська |
| доб «вік» | українська |
| doba «час; період» | чеська |
| год | ? |
| годи́на | ? |
| годи́тися | ? |
| гі́дний | ? |
| dabât «благоволити» | ? |
| labdabls «гарний на вигляд» | ? |
| gadofs «дібраний, стосовний» | ? |
| doba «час» (з псл. *dova, де v › b; *dova пов’язується з гр. дор. δοαν «довго» ‹ ‹δoϜᾱv «тс.») | ? |
| doba «вид, спосіб» (зіставляється з лит. dabà, a також з гр. δέμας «вид, форма»; припускається заміна m › b за часів балто-слов’янської єдності) | ? |
| dob′ «тс.» | ? |
оздо́бити
псл. [osъdobiti], префіксальне похідне від sъdoba «прикраса, приправа»;
р. [осдо́бить] «додати приправи (в їжу)», бр. аздо́біць «прикрасити», п. ozdobić, ч. ozdobiti, слц. ozdobit’, вл. wozdebić «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
здоба́
«оздоба»
здоби́ти
«оздоблювати»
оздо́ба
«прикраса, [зовнішній вигляд Ж]»
оздобець
«красень»
оздо́бина
«прикраса»
оздо́бка
оздо́блення
«тс.»
оздо́блювальний
оздо́блювати
оздо́блювач
оздобля́ти
оздо́бний
«красивий, прикрашений, розкішний»
прио́здобка
«прикраса»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аздо́біць «прикрасити» | білоруська |
| wozdebić «тс.» | верхньолужицька |
| ozdobić | польська |
| osъdobiti | праслов’янська |
| осдо́бить «додати приправи (в їжу)» | російська |
| ozdobit' | словацька |
| ozdobiti | чеська |
| sъdoba «прикраса, приправа» | ? |
бити «бути»
діалектні або літературно-традиційні залишки давньої фонетичної форми дієслівної основи бы-ти, витісненої в сучасній українській мові фонетичною формою бу-ти;
збереження основи би- в діалектах здебільшого пов’язане з деетимологізацією відповідних слів або зближенням їх з основою би́ти «вдаряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
би́тность
«перебування»
битува́тися
«жити в достатку»
вби́ток
«шода, втрата, збиток»
ві́дбит
«збут; відхід»
до́биx
«здобич, здобуток»
добива́тель
«видобувач»
доби́ток
«добування; грабіж; [скот; велика кількість Ж]»
доби́тча
«худобина»
до́бич
«здобич; [скот]»
доби́чник
«розбійник»
доби́ччаний
«скотинячий»
добйча
«тс.»
дожива́ти
(у виразі д. віку «доживати віку»)
збит
«зби́тки»
зби́ти
«позбутися»
збитки
збиткува́
збито́чний
збито́чник
збито́шний
збито́шник
здоби
«здобуття, здобуток»
здо́бих
«здобуток»
здо́бич
здоби́чник
«розбійник»
здоби́шник
«тс.»
наби́ток
«майно, надбання; здобуток»
небить
«неприємність, прикрість»
непо́бит
«відсутність»
обива́тель
обива́тельство
обива́тельщина
поби́вка
по́бит
«побут; спосіб, причина»
приби́лець
«прибулець»
прибиль
«прибуток»
приби́ток
«прибуток»
при́биш
«новоприбулий»
прибишень
«прибулець; загарбник, окупант»
при́біль
«тс.»
при́біч
«прибуток»
проби́ванка
«існування»
пробива́нки
«тс.»
роздоби́ти
роздоби́ча
уби́ток
«збиток»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бы-ти | ? |
| бу-ти | ? |
| би- в діалектах здебільшого пов'язане з деетимологізацією відповідних слів або зближенням їх з основою би́ти «вдаряти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України